357/5106/14-ц Про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку - 26.04.2017 Прийняття

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, з 14 лютого 2001 року по 6 травня 2014 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, а фактично сторони стали проживати однією сім'єю ще з 2000 року. За час спільного проживання у шлюбі сторони за спільні кошти фактично побудували розпочатий будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, в якому разом проживали. Будівництво житлового будинку загальною площею 236,70 кв. м, житловою площею 177,6 кв. м та прибудова приміщення "б-3" розміром (6.30 х 1.47 м) до сараю було закінчене та введене в експлуатацію в 2007 році і на ім'я ОСОБА_4 було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Позивач вважала, що вказаний будинок є об'єктом права спільної власності подружжя, оскільки саме в період шлюбу сторони спільними зусиллями добудували цей будинок, оздобили його, провели комунікації, облаштували та зробили придатним до комфортного проживання.

Ураховуючи наведене та уточнення позовних вимог, позивач просила визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 25/200 частин даного житлового будинку вартістю 184 978 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 13/100 частини вказаного житлового будинку вартістю 184 978 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що власником спірного будинку є ОСОБА_4, право власності за яким зареєстровано в установленому законом порядку. Зазначав, що позивачем не доведено, що будинок істотно збільшився у своїй вартості саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнення та ремонтних робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що з 14 лютого 2001 року по 25 квітня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 жовтня 1995 року та договору дарування від 25 січня 1996 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 площею 20,2 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 28 листопада 1995 року дозволено будівництво нового будинку замість старого розміром 12.6 х 11.09+ 7.91 х 3.2 м з покрівлею мансардного типу і продовжити його будівництво, сарай розміром 8.15 х 4.7 м, прибудова до сараю розміром 3.32 х 1.78 м, гараж розміром 6.25 х 3.7 м, гараж розміром 5.45 х 3.22 м.

Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів від 27 серпня 1996 року внесено зміни в правові документи на побудовані споруди: "п. 3.2. гр. ОСОБА_6, ОСОБА_4, які проживають по

АДРЕСА_1, сім'я 5 чол., мансарда розміром 12,8 х 6,35 + 6,0 х 5,57 м для коридору і трьох жилих кімнат, жила площа стала 179 кв. м. Прибудова до будинку розміром 1,5 х 2,0 м для опалювального котла.

Згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 23 квітня 2007 року № 172 "Про впорядкування документів індивідуальних забудовників міста" внесено зміни в технічну документацію на побудовані споруди: "4.20. ОСОБА_4, АДРЕСА_1, зменшення житлової площі будинку за рахунок перепланування приміщення 1-4. Житлова площа будинку стала - 177,60 кв. м, загальна площа - 236,70 кв. м. Прибудоване до сараю приміщення "63" розміром 6,30 х 1,47 м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 вересня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24 липня 2007 року, ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що в період шлюбу з відповідачем, внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат було добудовано спірний будинок, вартість та площа якого істотно збільшилась, а відтак, він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 9 лютого 2015 року ринкова вартість спірного житлового будинку станом на 28 січня 2015 року складала 1 698 857 грн, оціночна його вартість - 1 457 619 грн. Вартість будівельних робіт з врахуванням вартості будівельних матеріалів з реконструкції та внутрішнього оздоблення приміщень житлового будинку станом на момент проведення дослідження складає 111 015 грн. У процентному співвідношенні вартість ремонтно-будівельних робіт по реконструкції та внутрішньому оздобленню житлового будинку до загальної вартості будинку складає 7,6%. Вартість будівельних, будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт у спірному житловому будинку, що були здійснені подружжям ОСОБА_3 в період з 14 лютого 2001 року по 26 квітня 2014 року, станом на момент проведення дослідження складає 62 851 грн. Проведення поліпшень та ремонтно-будівельних робіт в житловому будинку, які були здійснені подружжям ОСОБА_3 в період з 14 лютого 2001 року по 26 квітня 2014 року, призвело до збільшення ринкової вартості вказаного житлового будинку.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи від 20 липня 2015 року ринкова вартість житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в стані до моменту проведення поліпшень, описаному ОСОБА_3, на момент виконання додаткової експертизи складає 1 344 929 грн, водночас оціночна вартість досліджуваного житлового будинку, що входить до складу домоволодіння за вищевказаною адресою, складає 1 102 842 грн. За результатами проведеного дослідження встановлено, що ринкова вартість зазначеного житлового будинку та господарських будівель і споруд в технічному стані після проведення поліпшень подружжям ОСОБА_3 в період з 2001 по 2014 року на момент виконання додаткової експертизи складає 1 716 548 грн, водночас оціночна вартість досліджуваного житлового будинку, що входить до складу домоволодіння за вищевказаною адресою, складає 1 472 798 грн. Слід зазначити, що окремо визначена вартість житлового будинку вказана як оціночна, адже лише домоволодіння як комплекс будівель та споруд, який розташований на земельній ділянці, може мати ринкову вартість. Водночас, оціночна вартість житлового будинку розрахована на основі ринкової вартості всього домоволодіння та питомої ваги вартості кожної окремої будівлі в загальній вартості домоволодіння. За результатами проведеного дослідження встановлено, що оціночна вартість (визначена на базі ринкової вартості домоволодіння) житлового будинку АДРЕСА_1 в технічному стані до проведення поліпшень майна подружжям ОСОБА_3 в період з 14 лютого 2001 року по 26 квітня 2014 року, описаному ОСОБА_4, буде ймовірно дорівнювати тій, що була визначена при розрахунку оціночної вартості досліджуваного будинку в стані після проведення поліпшень в дослідницькій частині по другому та четвертому питаннях, а саме 1 472 798 грн.

Проаналізувавши наведені висновки експертиз, апеляційний суд встановив, що за час шлюбу сторони провели в спірному будинку ремонтні роботи, а саме: заміна дверей; заміна 14 віконних дерев'яних блоків будинку та встановлення нових металопластикових віконних блоків в приміщеннях; фарбування 9 міжкімнатних дверей у будинку; реконструкція водяного опалення; встановлення цегляної перегородки між приміщеннями 1-4 і 1-4а, та обладнання даних приміщень; часткова заміна підлоги, оздоблення та облаштування окремих приміщень будинку, що не є підставою для визнання права власності.

Вважав доведеним, що спірний житловий будинок був побудований з технічної точки зору (згідно матеріалів інвентаризації) у 1996 році в існуючому будівельному об'ємі, тобто тогочасні складові частини будинку (мансарда, прибудова, тамбур) та зовнішні параметри відповідали теперішнім; у 2007 році в існуючих об'ємно-планувальних рішеннях, тобто тогочасна кількість та конфігурація приміщень (площа, функціональне призначення) відповідали теперішнім.

За змістом положень ст. 25 КпШС України, який діяв у період проведення основної частини будівництва, та ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених зазначеною нормою правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

За положенням ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Оскільки законодавцем презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, то обов'язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Апеляційний суд визнав спірний будинок особистою приватною власністю відповідача, оскільки станом на 27 серпня 1996 року, тобто до укладення шлюбу з позивачем,жила площа будинку становила 179 кв. м, а також здійснена прибудова до будинку розміром 1,5 х 2,0 м для опалювального котла.

Разом із тим, апеляційний суд не встановив загальну площу спірного будинку на вказану дату, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 жовтня 1995 року та договору дарування від 25 січня 1996 року, ОСОБА_4 є власником житлового будинку площею 20,2 кв. м, а згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 вересня 2007 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку загальною площею 236,7 кв. м та житловою площею 177,6 кв. м.

Апеляційний суд у повній мірі не з'ясував, чи мало місце збільшення загальної площі в період з 27 серпня 1996 року по день укладення шлюбу між сторонами, чи загальна площа збільшилась внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін.

Крім того, апеляційний суд вважав доведеним, що ринкова вартість житлового будинку в технічному стані, що був характерний для будинку до моменту проведення в період 2001-2014 років ремонтних робіт, буде відповідати вартості будинку в існуючому стані. При цьому не навів, чим це підтверджено, оскільки висновок додаткової судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи від 20 липня 2015 року не містить категоричного висновку з цього питання, а лише посилання на ймовірність, тобто припущення.

Оскільки апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, ухвалене апеляційним судом не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.