Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Горохівського району Волинської області в інтересах держави до Горохівської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, фермерське господарство "Планета Земля", про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2016 року,

У березні 2015 року прокурор Горохівського району Волинської області в інтересах держави звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" під час надання земельних ділянок ОСОБА_6 в оренду для створення фермерського господарства, оскільки він не зазначив у заяві необхідних для вирішення цього питання умов, не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того, відповідач - Горохівська районна державна адміністрація надала ОСОБА_6 чотири окремі земельні ділянки, хоча для створення фермерського господарства земля надається одним масивом.

У зв'язку із наведеним позивач просив: визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації: № 593 від 11 жовтня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; № 658 від 16 листопада 2012 року "Про внесення змін в пункт 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 11 жовтня 2012 року № 593 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок"; № 696 від 5 грудня 2012 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки" щодо ОСОБА_6; визнати недійсними укладені між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6 договори оренди землі: № 195 від 7 грудня 2012 року щодо земельної ділянки площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_1); № 196 від 7 грудня 2012 року щодо земельної ділянки площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_2); № 197 від 7 грудня 2012 року щодо земельної ділянки площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_3); № 198 від 7 грудня 2012 року щодо земельної ділянки площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_4); скасувати у Державному реєстрі земель записи від 24 грудня 2012 року за НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі зазначених договорів оренди землі; зобов'язати ОСОБА_6 повернути до земель державної власності Пірванченської сільської ради Горохівського району Волинської області земельну ділянку площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля) та повернути до земель державної власності Мирненської сільської ради Горохівського району Волинської області земельні ділянки площею 21,8058 га, 13,4241 га, 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля).

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 31 березня 2016 року рішення міського суду скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації: № 593 від 11 жовтня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; № 658 від 16 листопада 2012 року "Про внесення змін в пункт 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 11 жовтня 2012 року № 593 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок"; № 696 від 5 грудня 2012 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки" щодо ОСОБА_6 Визнано недійсним договір оренди землі № 195 від 7 грудня 2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району. Визнано недійсним договір оренди землі № 196 від 7 грудня 2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району. Визнано недійсним договір оренди землі № 197 від 7 грудня 2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району. Визнано недійсним договір оренди землі № 198 від 7 грудня 2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району. Скасовано у Державному реєстрі земель: запис від 24 грудня 2012 року за НОМЕР_5 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 195 від 7 грудня 2012 року загальною площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району; запис від 24 грудня 2012 року за НОМЕР_6 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 196 від 7 грудня 2012 року загальною площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району; запис від 24 грудня 2012 року за НОМЕР_7 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 197 від 7 грудня 2012 року загальною площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району; запис від 24 грудня 2012 року за НОМЕР_8 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 198 від 7 грудня 2012 року загальною площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району. Зобов'язано ОСОБА_6 повернути до земель державної власності Пірванченської сільської ради Горохівського району Волинської області земельну ділянку площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля). Зобов'язано ОСОБА_6 повернути до земель державної власності Мирненської сільської ради Горохівського району Волинської області земельні ділянки площею 21,8058 га, 13,4241 га, 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства та створив фермерське господарство на даних земельних ділянках. При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили, що спірні розпорядження прийняті внаслідок протиправних дій відповідача.

Крім того, місцевий суд послався на те, що стаття 7 Закону України "Про фермерське господарство" не забороняє надання громадянину для створення фермерського господарства кількох окремих земельних ділянок, розташованих у різних місцях, а відповідно до вимог частини сьомої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, якщо орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом. Крім того, суд зазначив, що норма статті 7 цього Закону не передбачає підстав для відмови в прийнятті заяви громадянина про надання йому земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв`язку з недотриманням правил, передбачених частиною першою цієї статті. Натомість стаття 123 ЗК України, яка підлягає застосуванню, містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яких у справі не встановлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

ОСОБА_6 одержав в оренду для створення фермерського господарства чотири земельних ділянки загальною площею 67,4004 га. При цьому він не обґрунтував у заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності у нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, помилково застосувавши до спірних правовідносин виключно статтю 123 ЗК України, без її поєднання з частиною першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Згідно висновків апеляційного суду, відповідачі не спростували позовні вимоги та не надали доказів про те, що Горохівська районна державна адміністрація при отриманні заяви ОСОБА_6 провела відповідну перевірку, зокрема, як заявник обґрунтовував розмір земельної ділянки 83,0 га та 60,0 га, про які просив у заявах, які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому та які з них були враховані при прийнятті розпоряджень головою Горохівської райдержадміністрації про надання йому в оренду земельних ділянок значної площі, які розташовані у різних місцях на території двох сільських рад - Пірванченської та Мирненської Горохівського району. Зокрема, чи мав ОСОБА_6 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_6 потенційних контрагентів, ресурси яких він міг на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства

Оскільки, заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" умов і обставин, а ОСОБА_6 зазначених вимог закону не дотримав, тобто одержав в оренду земельні ділянки з порушенням вимог закону, то апеляційний суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами встановлено, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Горохівської районної державної адміністрації із заявою про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 83,0 га для створення та ведення фермерського господарства на території Пірванченської сільради, на якій планує вирощувати зернові, кормові та технічні культури. До заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного номера, дипломів та викопіювання земельної ділянки. А 15 листопада 2012 року ОСОБА_6 подав заяву про внесення змін до розпорядження в частині надання земельної ділянки орієнтовною площею 60,0 га на території Мирненської сільради, про що додав викопіювання земельної ділянки (а.с.18, 19, 20, 21).

Вказані заяви ОСОБА_6 задоволено, що підтверджується розпорядженням голови Горохівської районної державної адміністрації № 593 від 11 жовтня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", № 658 від 16 листопада 2012 року "Про внесення змін в п.1 розпорядження голови Горохівської райдержадміністрації від 11 жовтня 2012 року № 593 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", згідно яких дозволено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у тимчасове користування на умовах оренди для створення і ведення фермерського господарства ОСОБА_6 на території Пірванченської сільської ради орієнтовною площею 20,0 га та на території Мирненської сільської ради орієнтовною площею 60,0 га з орендною платою 400 грн за 1 га в рік, терміном оренди на 25 років (а.с.12, 14).

Розпорядженням голови Горохівської районної державної адміністрації № 696 від 5 грудня 2012 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_6 на територіях Мирненської сільської ради площею 48,6977 га ріллі, Пірванченської сільської ради площею 18,7027 га ріллі із земель запасу терміном оренди на 25 років, з орендною платою 400 грн за 1 га в рік (а.с.13).

На підставі вищенаведених розпоряджень між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6 7 грудня 2012 року було укладено окремі договори оренди земельних ділянок: № 195 щодо земельної ділянки площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району; № 196 щодо земельної ділянки площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району; № 197 щодо земельної ділянки площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району; № 198 щодо земельної ділянки площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району, та у Державному реєстрі земель внесено записи від 24 грудня 2012 року про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі зазначених договорів оренди землі (а.с.37-52).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що фермерське господарство "Планета Земля", засновником якого являється ОСОБА_6, зареєстроване лише 16 вересня 2014 року (а.с.32-34).

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються крім ЗК України (2768-14) , Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України (2768-14) - загальним.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У постановах Верховного Суду України від 3 лютого та 11 травня 2016 року (справи № 6-2902цс15, 6-2903цс15) викладено правовий висновок в якому зазначено, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

У постанові від 7 грудня 2016 року (справа № 6-2237цс16) Верховний Суд України виклав правовий висновок про те, що відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Встановивши, що у справі, яка переглядалась, висновок суду про необхідність надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства єдиним масивом, а не на відстані одна від одної ділянки, є помилковим, Верховний Суд України відмовив в задоволенні заяви про перегляд судових рішень, оскільки встановлені порушення не призвели до неправильного вирішення спору, оскільки судом встановлено інші суттєві порушення вимог закону.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам прокурора щодо не проведення Горохівською райдержадміністрацією відповідної перевірки стосовно обставин і умов, зазначених у заяві ОСОБА_6, зокрема як заявник обґрунтовував розмір земельної ділянки 83,0 га та 60,0 га, про які просив у заявах, які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому та які з них були враховані при прийнятті розпоряджень головою Горохівської райдержадміністрації про надання йому в оренду земельних ділянок значної площі, які розташовані у різних місцях на території двох сільських рад - Пірванченської та Мирненської Горохівського району. Зокрема, чи мав ОСОБА_6 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_6 потенційних контрагентів, ресурси яких він міг на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку місцевим судом невиправдано застосована практика ЄСПЛ у даній справі, оскільки у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "ЕазіЛУезІ АПіапсе Ьітіїеб" проти України").

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

З урахуванням того, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" умов і обставин, а ОСОБА_6 зазначених вимог закону не дотримав, тобто одержав в оренду земельні ділянки з порушенням вимог закону, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для скасування ухваленого місцевим судом рішення. Вирішуючи спір, встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.