Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" про звільнення від сплати боргу за користування теплопостачанням, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 1 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила звільнити її від сплати незаконно створеного боргу за користування теплом, з урахуванням перерахунку боргу з серпня 1997 року, відшкодувати їй матеріальну шкоду в сумі 5020,93 грн та 8000 грн моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що 18 грудня 2014 року подала у КП "Червоноградтеплокомуненерго" заяву з проханням провести перерахунок неправомірно нарахованого боргу за користування теплом з серпня 1997 року по даний час, оскільки у квартирі проживає два інваліди. Відповідач не провів перерахунку заборгованості і в подальшому проводить нарахування плати за послуги з теплопостачання. У зв'язку із цим позивач вважає, що неправомірними діями відповідача їй завдана матеріальна та моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 5020,93 грн та 8000 грн відповідно.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 1 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено обставин необґрунтованого проведення стягнення за зазначені у позові комунальні послуги, оскільки за даними матеріалів справи з 2010 року такі стягнення проводяться на підставі відповідних судових рішень. Що стосується попереднього періоду, то позивачем не надано жодного доказу необґрунтованого проведення таких стягнень за послуги по теплопостачанню. Доводи позивача щодо неправомірного стягнення з її пенсії коштів за житлово-комунальні послуги є необґрунтованими, оскільки таке стягнення здійснюються ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області на підставі судових рішень, які набрали законної сили і підлягають виконанню.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд послався на те, що правові норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , не містять правової норми щодо надання пільг з оплати за житлово-комунальні послуги інвалідам 1, 2, 3 груп чи сім"ям де проживають два і більше інвалідів, тому не прийняв до уваги доводи позивача щодо її звільнення від оплати відповідних комунальних платежів.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 разом з онукою ОСОБА_7 проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг по теплопостачанню.

Відповідно до копій посвідчень НОМЕР_1, НОМЕР_2 ОСОБА_6 є інвалідом І групи, а її онука ОСОБА_7 - інвалідом III групи з дитинства.

Згідно з рішенням Львівської обласної ради № 314 від 1992 року позивач була звільнена від оплати за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Червоноградської міської ради від 2 березня 2001 року № 310 надання пільг по сплаті житлово-комунальних послуг інвалідам призупинено, що обумовило обов"язок позивача їх сплачувати.

З пенсії позивача утримуються кошти на користь відповідача на підставі виконавчих листів № 2-4054 від 6 жовтня 2010 року, виданих на підставі рішення суду, про що позивача повідомлено листом від 25 травня 2011 року /а.с. 25/.

Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку вищевказаним обставинам та дійшли обґрунтованих висновків щодо недоведеності позивачем факту необґрунтованого нарахування сум за теплопостачання у зазначений нею період та відповідно не доведення спричинення її майнової шкоди у визначеній сумі.

Крім того, суди правильно виходили з того, що проведення стягнень з пенсії ОСОБА_6 за інший період часу відбувається також на підставі виконавчих документів, зокрема, виданих на виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області, відповідно до якого позов КП " Червоноградтеплокомуненерго про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 заборгованості за надані послуги із теплопостачання за період із жовтня 2008 року по квітень 2011 року задоволено. Чинність цього рішення не спростована позивачем, що дає підстави для висновку про обґрунтованість таких стягнень.

Аналізуючи правові норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , суди дійшли правильного висновку про відсутність правової норми щодо надання пільг з оплати за житлово-комунальні послуги інвалідам 1, 2, 3 груп чи сім"ям де проживають два і більше інвалідів.

За таких обставин обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 1 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.