Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання повернути кошти, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 листопада 2014 року між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір банківського вкладу № 313731/45392/5-14 на загальну суму 15 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних та строком повернення до 28 листопада 2015 року. Після закінчення строку дії договору грошові кошти їй повернуті не були.

У зв'язку з цим ОСОБА_4, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" таким, що не виконало зобов'язання за договором депозиту від 28 листопада 2014 року № 313731/45392/5-14 у зв'язку із неповерненням коштів після закінчення строку дії договору; зобов'язати відповідача повернути їй грошові кошти шляхом їх перерахування з депозитного рахунку за договором від 28 листопада 2014 року № 313731/45392/5-14 у розмірі 175 750 грн. на її рахунок відкритий у ПАТ "Акцент-банк", поточний рахунок № НОМЕР_1, номер карткового рахунку НОМЕР_2, ЄРДПОУ 14360080, код банку 307770; зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати в якості штрафних санкцій 14 762 грн 34 коп. на її рахунок відкритий у ПАТ "Акцент-банк".

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення її позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди прийняли до уваги вищенаведене та, встановивши, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було віднесено до категорії неплатоспроможних та з 17 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації строком з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно, а також, що відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) ОСОБА_4 29 липня 2016 року було перераховано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму 200 000 грн, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Такий висновок судів відповідає вищезазначеним положенням Закону та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.