Про стягнення кредитної заборгованості - 20.04.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Херсонського регіонального управління до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року,

У липні 2010 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Херсонського регіонального управління (далі - ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

На обґрунтування вимог ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управління посилалося на те, що ОСОБА_2 надано кредит у сумі 15 200 доларів США, строком до 18 червня 2013 року зі сплатою 14 % на рік, відповідно до кредитного договору від 18 червня 2008 року № 804/6/06/2008/840к/3060.

В якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених кредитним договором відповідно до змісту вступної частини договору ОСОБА_3виступила поручителем позичальника та між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки від 18 червня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_4поручився перед кредитором у повному обсязі за неналежне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань. ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконано, а тому, станом на 27 січня 2010 року, виникла заборгованість перед позивачем зі сплати зобов'язань у сумі 141 899 грн 58 коп.

У зв'язку із наведеним, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управління заборгованість у розмірі 141 899 грн 58 коп. за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 804/6/06/2008/840к/3060.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року, позов ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управління задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управліннязаборгованість у розмірі 141 899 грн 58 коп., за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 804/6/06/2008/840к/3060. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонського регіонального управліннянадало ОСОБА_2 кредит у сумі 15 200 доларів США, строком до 18 червня 2013 року зі сплатою 14 % на рік.

В якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором відповідно до змісту вступної частини договору ОСОБА_3виступила поручителем позичальника, та між позивачем і ОСОБА_4 укладено договір поруки від 18 червня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_4поручився перед кредитором у повному обсязі за неналежне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконував та згідно із розрахунком заборгованості станом на 27 січня 2010 року за ОСОБА_2 виникла заборгованість перед позивачем зі сплати зобов'язань, яка становила 141 899 грн 58 коп., з яких: 15 005 грн 74 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 1 956 грн 71 коп. - пеня за порушення строків платежів по кредиту та 1 022 грн 11 коп. - по відсоткам; 12 167 грн 30 коп. - штраф за порушення положень кредитного договору; 111 747 грн 73 коп. - заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 4.2.5. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитами, відсотками, нарахованими пенею та сплатою штрафу.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідачі свої зобов'язання за вказаними кредитним договором та договорів поруки не виконували, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що банк позбавлений права вимагати виконання поручителем зобов'язання за кредитним договором, оскільки поручитель не отримував вимоги про сплату боргу за вказаним кредитним договором, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п. 3.2.4. кредитного договору).

Банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із цього договору, при умові якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині, вони не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині) (п. 3.2.5. кредитного договору).

Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення від банку. У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних позичальником зобов'язань, а також розрахунок суми штрафних санкцій, що необхідно сплатити.

Повідомлення, що направляється банком поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатися поданим належним чином, якщо воно надіслане рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі) чи надано особисто поручителю (п. п. 3.2.6 - 3.2.8. кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення було надіслане цінним листом, за адресою, що вказана у договорі, та отримане особисто ОСОБА_3 08 червня 2010 року (а.с. 15 зворот).

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ