Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної МариниАнатоліївни на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року,

У червні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") Славкіна М.А. звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним трудовий договір від 01 жовтня 2014 року, укладений з ОСОБА_4

Позов обґрунтовано тим, що на підставі постанови правління Національного банку України від 20 листопада 2014 № 733, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію і Славкіну М.А. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

04 травня 2011 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" оформлено наказ № 499-п про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду провідного менеджера (з навчання) управління навчання персоналу департаменту управління персоналом. 30 грудня 2011 року оформлено наказ № 1343-п про переведення ОСОБА_4 на посаду начальника управління навчання персоналу департаменту персоналу та праці.

З ОСОБА_4 ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклало трудовий договір від 04 травня 2011 року, що було оформлено відповідно до вимог КЗпП України (322-08) наказом № 499-п від 04 травня 2011 року, у зв'язку із переведенням працівника до вказаного трудового договору були внесені зміни, що оформлені наказом № 1343-п від 30 грудня 2011 року.

Відповідно до наказів № 499-п від 04 травня 2011 року та № 1343-п від 30 грудня 2011 року ОСОБА_4 встановлено посадовий оклад згідно зі штатним розписом 12 866 грн та додаткову заробітну плату у розмірі індивідуальної надбавки 5 514 грн, з чим вона була ознайомлена.

01 жовтня 2014 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_4 було укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_4 прийнято на посаду начальника управління навчання персоналу департаменту персоналу та праці із щомісячною оплатою праці 18 380 грн, додатковою заробітною платою у розмірі 36 760 грн.

Відповідно до п. 6.10 зазначеного трудового договору він є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу.

Однак жодного наказу на підставі цього трудового договору не видавалося, а ОСОБА_4 виконувала свою роботу на підставі трудового договору, оформленого вищевказаними наказами про прийняття на роботу та про переведення.

У витязі із штатного розпису ОСОБА_4 вказано оклад (основна заробітна плата) індивідуальна надбавка (яка і є додатковою заробітною платою для конкретного працівника та фонд заробітної плати по цій посаді. Інших доплат, надбавок та виплат не вказано і рішення про встановлення додаткової заробітної плати для ОСОБА_4 не приймалось.

03 жовтня 2014 року Національним банком України прийнято Постанову № 631/БТ "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії проблемних". У цій Постанові вказується на високий ризик ліквідності Банку та загрозу втраті платоспроможності, а також наголошено, що Банк здійснює ризикову діяльність, що призвело до несвоєчасного виконання зобов'язань Банком перед клієнтами та кредиторами т про невідповідність діяльності Банку вимогам банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України. Враховуючи це, Національний банк України встановив ряд обмежень для ПАТ "ВіЕйБі Банк", в тому числі, пунктом 2 цієї Постанови Банку заборонено здійснювати виплати бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівництву Банку та виділення коштів на спонсорство, доброчинність та фінансову допомогу.

Враховуючи вищенаведене, позивач посилаючись на те, що документ, датований 01 жовтня 2014 року не є трудовим договором у розумінні трудового законодавства України і з посиланням на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" від 05 липня 2012 року № 2 (z1581-12) , Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) та з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України просив суд задовольнити позов.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року,у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіна М.А. просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання і момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом виконуючого обов'язки директора департаменту управління персоналом ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 04 травня 2011 року № 499-п, ОСОБА_4 прийнято з 05 травня 2011 року на посаду провідного менеджера (з навчання) управління навчання персоналу департаменту управління персоналом.

Наказом виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 30 грудня 2011 року № 1343-п, з 03 січня 2012 року її переведено на посаду начальника управління навчання персоналу департаменту персоналу та праці, з робочим місцем у м. Києві та посадовим окладом згідно зі штатним розкладом.

Згідно даних витягу з штатного розпису начальнику управління навчання персоналу департаменту персоналу та праці ОСОБА_4 встановлено посадовий оклад в розмірі 12 866 грн та індивідуальну надбавку в розмірі 5 514 грн.

01 жовтня 2014 року між сторонами був укладений трудовий договір, за яким ОСОБА_4 була прийнята на посаду начальника управління навчання персоналу департаменту персоналу та праці із щомісячною оплатою праці 18 380 грн (п. 4.1 трудового договору) та додатковою заробітною платою у розмірі 36 760 грн (пункт 4.2 трудового договору).

Відповідно до пункту 6.10 указаного договору, цей договір є підставою видання відповідного наказу, проте останній виданий не був.

03 жовтня 2014 року Національним банком України видано постанову № 631/БТ якою ПАТ "ВіЕйБі Банк" віднесено до категорії проблемних, з 24 листопада 2014 року введено тимчасову адміністрацію.

З 20 березня 2015 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" перебуває у стані ліквідації.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, установивши наявність факту укладання трудового договору між сторонами та існування трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового і спеціального законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 ЦК України загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України (435-15) підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не видання наказу до додаткового договору від 01 жовтня 2014 року згідно пункту 6.10 договору, може свідчити лише про невиконання роботодавцем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем трудовим договором та не є підставою для визнання трудового договору недійсним.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Судами правильно враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-530 цс 15.

Доводи касаційної скарги про те, що укладений 01 жовтня 2014 року між сторонами договір не є трудовим договором в розумінні діючого законодавства; судами не враховано норм спеціального законодавства, яке регулює порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку та обставин укладення трудового договору; судами не враховано порушення порядку укладення трудового договору від 01 жовтня 2014 року, висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.