Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від

17 червня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення,

за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_4, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року,

У лютому 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, позовні вимоги заступника прокурора м. Києва задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 666/2735 (ra_666023-09) "Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований 22 грудня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05134.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га(кадастровий номер НОМЕР_2) вартістю 329 007 грн 70 коп., посвідчений 11 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 933.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрований 22 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05595.

Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 329 007 грн 70 коп. за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У травні 2016 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6,

ОСОБА_5, третя особа - Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.

На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, яке набрало законної сили 18 березня 2014 року задоволено позовні вимоги заступника прокурора м. Києва.

Вказувала, що істотною обставиною, яка мала значення та існувала на час ухвалення рішення є те, що на момент прийняття рішення Київради № 666/2735 від 29 жовтня 2009 року (ra_666023-09) "Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1", земельна ділянка, яка відносяться до території Столичного шосе, 24 км, була вилучена із зони зелених насаджень загального користування і території лугів і лугопарків та переведено до території громадських будівель і споруд.

Заявниця зазначала, що про істотну обставину їй стало відомо з листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вих. № 5007/0/12/27-16 від 12 квітня 2016 року та на день ухвалення рішення ні відповідачі, ні суд не могли знати про затвердження містобудівних обґрунтувань для спірної земельної ділянки.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року заяву залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вказані у заяві обставинами не є невовиявленими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 666/2735 (ra_666023-09) "Про передачу громадянину

ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1; визнано недійсним виданий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований 22 грудня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05134; визнано недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2) вартістю 329 007 грн 70 коп., посвідчений 11 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 933; визнано недійсним виданий ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрований 22 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05595, відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 329 007 грн 70 коп. за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

В травні 2016 року ОСОБА_5 через свого представника звернувся до суду з заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами посилаючись на те, рішенням Київської міської ради від 17 вересня 2009 № 58/2127 (raa058023-09) "Про затвердження містобудівних обґрунтувань" затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва об'єктів рекреаційного призначення (з комплексом інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва, про що йому стало відомо з листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вих. № 5007/0/12/27-16 від 12 квітня 2016 року.

Згідно вказаного листа, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради повідомляє, що п. 30 рішення Київської міської ради від 17 вересня 2009 року № 58/2127 (raa058023-09) "Про затвердження містобудівних обґрунтувань" затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва, однак в архівах Департаменту містобудування та архітектури вказаний проект містобудівної документації відсутній.

За змістом ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановили, що при оскарженні заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, ОСОБА_5 вказував на наявність рішення Київської міської ради від 17 вересня 2009 року № 58/2127 (raa058023-09) "Про затвердження містобудівних обґрунтувань". Крім цього, зі змісту ухвали судової палати з цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013, вбачається, що в апеляційній скарзі представник звертав увагу на відсутність підстав про визнання незаконним оспорюваного рішення в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки рішення Київської міської ради № 58/2127 (raa058023-09) є чинним, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення без задоволення заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у зв'язку із тим, що вказані у заяві обставини не є нововиявленими, оскільки ОСОБА_5 було відомо про вказане рішення, що виключає нововиявленість вказаної обставини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_4, відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року в справі за заявою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.