Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2016 року,

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05 травня 2008 року між ним та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 6339905, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 25 187 доларів США строком до 05 травня 2015 року зі сплатою 12,74 % річних.

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором 05 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 6356647, згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань.

01 квітня та 24 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_5 укладені додаткова угода № 7531153 та додаткова угода № 8380104 до кредитного договору.

01 квітня та 24 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладені додаткові угоди № 6356647/20090401 та № 6356647/20091124 до договору поруки.

Банком виконано зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі та відкрито позичальнику позичковий рахунок, проте ОСОБА_5 свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 16 січня 2014 року склала 24 103,83 доларів і яку позивач просив стягнути з ОСОБА_4

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 103,83 доларів США, з якої: заборгованість за основною сумою кредиту - 18 278,91 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 5 824,92 доларів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2016 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзіПАТ "ПУМБ", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 05 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 6339905, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 25 187 доларів США строком до 05 травня 2015 року зі сплатою 12,74 % річних.

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором 05 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір поруки № 6356647, згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань.

01 квітня та 24 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_5 укладені додаткова угода № 7531153 та додаткова угода № 8380104 до кредитного договору.

01 квітня та 24 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладені додаткові угоди № 6356647/20090401 та № 6356647/20091124 до договору поруки.

Банком виконано зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі та відкрито позичальнику позичковий рахунок, проте ОСОБА_5 свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 16 січня 2014 року склала 24 103,83 доларів.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1077цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, банк направив поручителю вимогу від 01 липня 2011 року, якою встановив новий строк виконання зобов'язання протягом 30 днів з дня отримання вимоги (а. с. 38). Вказану вимогу банку ОСОБА_4 отримав 09 липня 2011 року (а. с. 39). Тобто останнім днем виконання основного зобов'язання є 08 серпня 2011 року, перебіг шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя розпочався з 09 серпня 2011 року, з позовом до суду банк звернувся 21 січня 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що оскільки банком пропущений шестимісячний строк з моменту встановлення нового строку для виконання зобов'язань за кредитним договором, то порука вважається припиненою.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.