Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", треті особи: Український науково-дослідний інститут промислової медицини, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Дзержинська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія м. Кривого Рогу, про визнання недійсними актів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він більше 14 років працював у важких та шкідливих умовах праці, у зв'язку з чим у нього погіршився стан здоров'я. 30 вересня 2011 року під час виконання своїх трудових обов'язків слюсаря-ремонтника (бригадир) публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") з ним стався нещасний випадок. 3 жовтня 2011 року він звернувся до лікарні, де лікар після огляду в амбулаторній картці не зазначив відомості про виробничий характер погіршення стану здоров'я, а лише зазначив, що це загальне захворювання.

30 листопада 2011 року було проведено службове розслідування та складено акт службового розслідування, яким інцидент визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом.

10 лютого 2012 року було повторно проведено розслідування та складено акт форми Н-5, яким було встановлено, що погіршення стану його здоров'я не пов'язано із впливом небезпечного виробничого фактору чи середовища.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати недійсними акти форми Н-5 та НВП від 10 лютого 2012 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 6 травня 2016 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 12 серпня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсними акт проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10 лютого 2012 року та акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом форми НВП від 10 лютого 2012 року. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 6 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, а ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справу за зверненням фiзичних чи юридичних осiб, поданим вiдповiдно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог i на пiдставi доказiв, наданих сторонами та iншими особами, якi беруть участь у справi.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки останній не надав суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсними актів форми Н-5 та НВП від 10 лютого 2012 року.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.