Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 6 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 079-2008-794, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 49 600 доларів США, що було еквівалентно 250 480 грн, строком до 10 квітня 2028 року.

Відповідач ОСОБА_4 неналежно виконувала свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 309 197 грн 36 коп., з яких: 276 839 грн 49 коп. - інфляційні втрати та 32 357 грн 86 коп. - 3 % річних. Указану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 6 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк" 32 357 грн

86 коп. 3 % річних. Вирішено питання про стягнення судового збору. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про підставність і доведеність заявлених ПАТ "Універсал Банк" позовних вимог в частині стягнення на їхню користь з ОСОБА_4 3 % річних у розмірі 32 357 грн 86 коп. відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому судами було перевірено та надано оцінку запереченням відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, і суд правильно вважав, що ПАТ "Універсал Банк" із вимогою про стягнення 3 % річних звернувся у межах строку позовної давності.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 6 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.