Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції із направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Проте повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його представник - ОСОБА_8 не були присутніми при ухваленні оскаржуваного рішення від 13 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ЦПК України копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.

Судом встановлено, що копію рішення суду першої інстанції представнику позивача ОСОБА_8 не надсилалося.

Як вбачається із матеріалів справи, копія рішення суду першої інстанції направлялася позивачу 21 серпня 2015 року, однак отримана ОСОБА_9, особою, на яку матеріали справи довіреності не містять, у зв'язку з чим висновок суду про отримання ОСОБА_6 копії оскаржуваного рішення є помилковим.

Згідно ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

У вересні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про здійснення судом перевірки щодо дотримання вимог ст. 222 ЦПК України.

02 листопада 2015 року на підставі зазначеної заяви судом першої інстанції на адресу представника позивача - ОСОБА_8 було відправлено копію судового рішення від 13 липня 2015 року

Як зазначав в апеляційній скарзіОСОБА_8, копію рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року він отримав 10 листопада 2015 року.

В ухвалі апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження ніякого висновку щодо того, коли почався перебіг строку на апеляційне оскарження для представника позивача - ОСОБА_8, не зроблено, будь-яких доказів на спростування твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення апеляційного суду ним отримано 10 листопада 2015 року, а подачею апеляційної скарги 20 листопада 2015 року дотриманий встановлений цивільним процесуальним законодавством строк апеляційного оскарження, не наведено.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права в зв'язку з чим підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття апеляційного провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.