Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватне акціонерне товариство "Лафорт" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану його представником - ОСОБА_7, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 2 листопада 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 2 квітня 2015 року о 15 год 40 хв. по вул. Касіяна у м. Києві сталася дорожньо- транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного їй на праві власності автомобіля "Nissan Qashqai", номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля "Peugeot", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 У результаті ДТП належний їй на праві власності автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а вона - майнової та моральної шкоди. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, винним у ДТПвизнано ОСОБА_5

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент здійснення ДТП була застрахована в приватному акціонерному товаристві "Лафорт".

Відповідно до рахунку-фактури товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський" від 4 квітня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 86 866 грн 66 коп., а вартість обстеження автомобіля склала 1 499 грн 04 коп. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати їй заподіяні внаслідок ДТП збитки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 88 365 грн 70 коп. та завдану їй незаконними діями відповідача моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 88 365 грн 70 коп., 1 тис. грн. на відшкодування моральної та судові витрати в розмірі 1 127 грн 26 коп., а разом - 90 492 грн 96 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 2 листопада 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року в частині стягнення майнової шкоди змінено, зменшено розмір майнової шкоди з 88 365 грн 70 коп. до 72 388 грн 86 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Інші учасники процесу судові рішення не оскаржили.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Суди, частково задовольняючи позов ОСОБА_4 (апеляційний суд зменшив суму майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки), правильно застосувавши положення ч. 1 ст. 1166, ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до обґрунтованого висновку про те, що винні дії ОСОБА_5 знаходяться в прямому причинному зв'язку із завданою позивачці майновою та моральною шкодою, тому відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, з вини якого сталося ДТП, повинен відшкодувати завдану шкоду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5, про те, що він не повинен відшкодовувати завдану ним шкоду, оскільки він застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому саме страхова компанія повинна виплачувати відповідне відшкодування є безпідставними, оскільки позивач, потерпілий, обирає спосіб судового захисту і він звернувся до винного в ДТП, а не до страховика. Право потерпілого на повне відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-2808 цс 15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При цьому у правовідносинах завдання шкоди діє презумпція завдавача шкоди і саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини, а також спростувати письмові докази, подані позивачем, на підтвердження розміру шкоди, що відповідач не довів (ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 1187 ЦК України).

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником - ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 2 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.