367/105/16-ц Про повернення грошових коштів за договором фінансового лізингу - 22.03.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про повернення грошових коштів, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що в кінці серпня 2015 року він вирішив придбати для власних потреб автомобіль та у зв'язку із цим у мережі Інтернет знайшов рекламне оголошення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто") із пропозицією укласти договір купівлі-продажу автомобіля марки Hyundaiз відповідними технічним характеристиками за 176 тис. грн. Перед укладенням договору представник відповідача в усній формі роз'яснила, що він повинен спочатку сплатити передоплату за автомобіль у розмірі 55 тис. грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого буде укладено договір і упродовж декількох днів відповідач передасть йому у користування автомобіль за договором купівлі-продажу.

Вказував, що 31 серпня 2015 року між ним та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" було укладено договір фінансового лізингу, після підписання якого ним виявлено, що вартість автомобіля зазначена 550 тис. грн, а сума сплачена ним у якості авансу насправді є адміністративним платежем. 04 вересня 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів та розірвання договору фінансового лізингу, на що отримав відповідь про розірвання договору з 23 вересня 2015 року та відмову у поверненні сплачених грошових коштів.

Вважав, що відповідачем порушено його права як споживача, оскільки під час укладення правочину застосовано нечесну підприємницьку діяльність та умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають йому шкоди.

Просив стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" сплачені кошти у розмірі 55 тис. грн за договором фінансового лізингу від 31 серпня 2015 року № 000724.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_6 сплачені кошти у розмірі 55 тис. грн за договором фінансового лізингу від 31 серпня 2015 року № 000724. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути відхилена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що між сторонами був укладений цивільно-правовий договір з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за договором лізингу у розмірі 55 тис. грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд керувався тим, що умови укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 31 серпня 2015 року є несправедливими та такими, що порушують права позивача як споживача; не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Укладений між сторонами договір фінансового лізингу не відповідає вимогам закону.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами встановлено, що 31 серпня 2015 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу № 000724, предметом якого був автомобіль марки Hyundai, вартістю 550 тис. грн (а. с. 914).

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що предмет договору передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу (10 % від вартості предмета лізингу), авансового платежу (50 % від вартості предмета лізингу), комісії за передачу предмета лізингу (3 % від вартості предмета лізингу).

Відповідно до п. 1.7 цього договору предмет договору передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності, сплати різниці до уже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Згідно з п. 8.2 договору фінансового лізингу сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 23 404,26 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного кусу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 550 тис. грн з ПДВ.

Відповідно до квитанції від 31 серпня 2015 року № 76028990 позивачем на виконання умов договору сплачено ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" 55 тис. грн адміністративного платежу згідно з договором фінансового лізингу № 000724 (а. с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 6 вказаного Закону визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 статті 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Тобто, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму), проте укладений між сторонами договір найму транспортного засобу нотаріально не був посвідчений.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Таким чином, є правильним висновок апеляційного суду про те, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу не відповідає вимогам закону. Тобто такий договір є нікчемним і визнання його недійсним згідно з положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України судом не вимагається.

З огляду на викладене, апеляційний суд зробив правильний висновок про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за нікчемним договором коштів у розмірі 55 тис. грн.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 333, 336, 337, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ