Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва, про виселення без надання іншого жилого приміщення, за касаційною скаргою Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року,

У серпні 2015 року Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - УДСО при ГУ МВС України в м. Києві) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та стягнути судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі направлення УДСО при ГУ МВС України в м. Києві № 43 від 18 вересня 1996 року міліціонеру Ленінградського ВГСО ОСОБА_4 надано для проживання кімнату НОМЕР_2 гарнізонного гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на період його роботи в підрозділах Управління Державної служби охорони, та згодом був наданий дозвіл позивача на вселення дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_6

Позивач вказував, що відповідач ОСОБА_4 працював в Управлінні Державної служби охорони з 17 вересня 1996 року та наказом від 30 грудня 2009 року № 1247 його було звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пп. "д" (через службову невідповідність) п. 64. Загальний стаж роботи в Державній службі охорони на момент звільнення становив 7 років 01 місяць 23 дні. Оскільки відповідач звільнився з органів внутрішніх справ за порушення трудової дисципліни і стаж його роботи в Управління Державної служби охорони менше 10 років, підстав для подальшого його проживання та членів його сім'ї в гуртожитку немає, а тому відповідачі підлягають виселенню в примусовому порядку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року позов задоволено.

Ухвалено виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі УДСО при ГУ МВС України в м. Києві просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 124 ЖК УРСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 132 ЖК УРСР інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України в м. Києві станом на 01 лютого 2016 року будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі УДСО при ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_4 з 17 вересня 1996 року проходив службу в УДСО при ГУ МВС в м. Києві.

Згідно з направленням УДСО при ГУ МВС України в м. Києві № 43 від 18 вересня 1996 року ОСОБА_4 надано для проживання кімнату НОМЕР_2 гарнізонного гуртожитку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі направлення УДСО при ГУ МВС України в м. Києві № 40 від 16 вересня 1998 року дружині співробітника Ленінградського ВГСО - ОСОБА_6 надано дозвіл на поселення в гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1.

18 вересня 2003 року відповідач ОСОБА_4 подав заступнику Міністра внутрішніх справ України - начальнику ГУ МВС України в м. Києві рапорт в якому просив призначити його на посаду дільничного інспектора міліції Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві.

Згідно з витягом з послужного списку, 10 листопад 2003 року ОСОБА_4 відряджений для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в м. Києві.

З послужного списку № М-091371 вбачається, що ОСОБА_4 10 листопада 2003 року прибув з УДСО при ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно з витягу з наказу ГУ МВС України в м. Києві № 1247 о/с від 30 вересня 2009 року ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пп. "д" (через службову невідповідність) п. 64. Вислуга ОСОБА_4 на день звільнення в календарному обчисленні складає 15 років 9 місяців 11 днів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 був звільнений через службову невідповідність з іншої юридичної особи - ГУ МВС України в м. Києві, яка не надавала йому гуртожиток, а відтак останній не припинив свої трудові відносини з позивачем у зв'язку з порушення трудової дисципліни. Тому виходячи з положень норм ст. 132 ЖК УРСР відповідачі не можуть бути виселені зі спірного жилого приміщення без надання їм іншого жилого приміщення.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що оспорюване рішення апеляційного суду обмежує права працівників, які на теперішній час знаходяться в трудових відносинах з позивачем, та таких осіб, які висловили бажання працювати на підприємстві позивача, але, у зв'язку з проживанням в інших населених пунктах та неможливістю отримання місця у гуртожитку, позбавлені права на працю і житло є безпідставними, оскільки апеляційний суд своїм рішенням захистив права відповідачів на житло, що отримане ними на законних підставах.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.