Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В.,

Іваненко Ю.Г.,

Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, однак, фактично понад рік не проживає.

Позивачі неодноразово звертались до неї з проханням, знятись з реєстраційного обліку, оскільки реєстрація місця проживання відповідача за вказаною адресою ускладнює позивачам право користування своєю власністю і можливість отримання субсидій, однак, відповідачем не було задоволено зазначені вимоги.

Позивачі просили визнати відповідача такою, що втратила право користування житлом (садибою), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві спільної сумісної власності позивачам.

Під час розгляду справи позивачі зазначили, що на час розгляду справи відповідач вже знялась з реєстрації за вказаною адресою, а тому подали заяву про відмову від позовних вимог, не заперечуючи проти закриття справи, однак просили на підставі положень ст. 89 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року закрито провадження по справі.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в рівних долях, судові витрати у розмірі 851,20 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року в частині стягнення судових витрат змінено.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 551,20 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права, та закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачів у рівних долях понесеними ними судові витрати в розмірі 851,20 грн.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині стягнутих судових витрат апеляційний суд указав на те, що лише судові витрати понесені стороною позивача за сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача, оскільки інші суми нічим не підтверджені.

За правилами ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Установлено, що у липні 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.

Відповідно до довідки Миколаївської сільської ради від 29 серпня 2016 року № 2113 відповідач була знята з реєстрації у спірному приміщенні 23 серпня 2016 року.

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права при її постановленні та в основному зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.