Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Леванчука А.О., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, за касаційною скаргоюОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що з 1995 по 2004 роки вона та відповідач перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_8 Дитина знаходиться на її утриманні, з 01 жовтня 2015 року навчається на денній форми навчання у Польщі. Вказувала, що їй самостійно важко оплачувати навчання сина, утримання якого складає понад 1 200 злотих на місяць, з яких 750 злотих - оренда житла та 400-500 злотих - харчування та інші потреби. Відповідач добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання сина який навчається не бажає, однак має таку можливість, оскільки має неофіційний дохід.

Просила стягнути з відповідача аліменти на період навчання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 2 300 грн щомісяця до закінчення навчання, але не більше ніж до 23 років.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 аліменти у розмірі 2 300 грн щомісячно, починаючи з 22 березня 2016 року і до закінчення ним навчання у Краківській філії Суспільної Академії наук, але не більше ніж досягнення ним 23 років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року змінено. Зменшено розмір стягнутих аліментів з 2 300 грн до 800 грн. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Відповідно до договору про надання освітніх послуг, укладеного 16 липня 2015 року на 2015/2016 навчальний рік, ОСОБА_8 є студентом денної форми навчання за напрямом "Управління" Краківської філії Суспільної Академії наук. У договорі вказано, що ОСОБА_8 проживає у м. Краків, а навчальний заклад знаходиться у м. Лодзь (а. с. 812).

Згідно з довідкою від 02 лютого 2016 року позивачка та її син ОСОБА_8 зареєстровані разом за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання, тому суд вважає, що відповідач зобов'язаний утримувати свою дочку, яка продовжує навчання. Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини так і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, згідно з довідкою Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості від 11 лютого 2016 року № 05-20/246 позивачка працює у даній установі юрисконсультом та її заробітна плата за 2015 рік склала 47 900 грн 47 коп. (а. с.14).

Згідно з декларацією про доходи ОСОБА_7 за 2015 рік, останній є фізичною особою-підприємцем і його дохід за 2015 рік склав 158 000 грн.

Разом з тим відповідач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, зокрема, щодо того, що його дружина перебуває у нього на утриманні, утримання сина дружини від першого шлюбу та того, що дитину не утримує його біологічний батько, та тих які вказують на розмір грошових коштів, які підлягають вирахуванню чи утриманню, а також, які б визначали чистий прибуток, який отримує ОСОБА_7 з підприємницької діяльності.

Зменшуючи розмір аліментів до 800 грн, апеляційний суд керувався тим, що інших доходів, ніж від підприємницької діяльності відповідач не має, а у разі стягнення з нього 2 300 грн, інші двоє його дітей будуть позбавлені належного матеріального забезпечення.

Встановивши, що у зв'язку з навчанням на платній формі ОСОБА_8 у м. Кракові, тобто не за місцем постійного проживання, за відсутністю у нього самостійних джерел доходу, ОСОБА_8 потребує допомоги батьків, та враховуючи декларацію про доходи відповідача за 2015 рік, з якої вбачається, що відповідач є фізичною особою-підприємцем і його дохід за 2015 рік склав 158 000 грн, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач має реальну можливість надавати сину допомогу у розмірі заявлених позовних вимог, оскільки такий розмір буде становити лише 1/6 частини його доходу.

Стягуючи аліменти у розмірі 800 грн щомісячно, апеляційний суд не врахував, що такий розмір не є достатнім фінансовим рівнем для проживання та навчання дитини за кордоном.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, тому судове рішення апеляційного суду необхідно скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 339, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року скасувати, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.