Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про вселення, усунення перешкод у користуванні власністю та встановлення порядку користування квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що йому належить на праві власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 Вказана квартира складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 86 кв. м, у тому числі житловою площею 50,5 кв. м.

Відповідно до довідки про належність нерухомого майна № 70085 співвласниками квартири є: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

30 травня 2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про стягнення боргу. Відповідно до вказаного рішення стягнуто з останнього на користь ОСОБА_6 борг у розмірі 181 438 грн 40 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн. Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 вересня 2013 року рішення частково виконано, стягувачеві передано нереалізоване майно боржника на суму 47 560 грн.

З 2014 року у позивача виникла потреба у користуванні частиною спірної квартири, однак відповідачі чинять йому перешкоди. Враховуючи викладене ОСОБА_6 просив зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 вселити його у вказану квартиру та встановити такий порядок користування квартирою: ОСОБА_6 виділити у користування кімнату № 8 площею 9,9 кв. м; коридор № 1 площею 6,4 кв. м, коридор № 2 площею 2,4 кв. м, коридор № 3 площею 3,7 кв. м, ванну кімнату № 8 площею 2,6 кв. м, вбиральню № 6 площею 1,1 кв. м, кухню № 12 площею 9,4 кв. м, комору № 10 площею 2,2 кв. м, комору № 13 площею 0,6 кв. м, лоджію площею 1,65 кв. м залишити у загальному користуванні всіх співвласників квартири.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не чинити ОСОБА_6 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 Вселено ОСОБА_6 у зазначену квартиру та встановлено порядок користування спірною квартирою, виділивши ОСОБА_6 у користування кімнату № 8, площею 9,9 кв. м. Коридор № 1 площею 6,4 кв. м, коридор № 2 площею 2,4 кв. м, коридор № 3 площею 3,7 кв. м, ванну кімнату № 8 площею 2,6 кв. м, вбиральню № 6 площею 1,1 кв. м, кухню № 12 площею 9,4 кв. м, комору № 10 площею 2,2 кв. м, комору № 13 площею 0,6 кв. м залишено у загальному користуванні всіх співвласників квартири. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що відповідачі постійно проживають у спірній квартирі, іншого житла не мають, на відміну від позивача, а виділення позивачеві кімнати площею 9,9 кв. м не відповідає санітарним нормам проживання для двох осіб, а тому вселення позивача порушує права інших співвласників.

З такими висновками суду погодився не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 належить на праві власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 що підтверджується копією свідоцтва (а. с. 5).

Право власності на частку вказаної квартири зареєстровано, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 86 кв. м, у тому числі житловою площею 50,5 кв. м, що підтверджується копією технічного паспорта на квартиру, виготовленого ОКП "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" станом на 17 червня 2009 року (а. с. 6).

Відповідно до довідки про належність нерухомого майна № 70085 станом на 12 березня 2012 року співвласниками квартири на праві спільної сумісної власності є: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а. с. 7).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_6 борг у розмірі 181 438 грн 40 коп. (а. с. 8).

На підставі акта про передачу майна стягувачу у рахунок боргу позивачу видано свідоцтво про право власності (а. с. 5).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з вимогами ст. ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Апеляційний суд не врахував, що питання користування трьома кімнатами сім'єю відповідачів може бути вирішено ними окремою угодою, оскільки не є предметом розгляду, та між ними відсутній спір.

Із матеріалів справи вбачається, що договір про порядок користування житловим приміщенням від 11 січня 2013 року (а. с. 139) укладався сторонами під час розгляду цивільної справи за позовом до колишньої дружини відповідача ОСОБА_12 та ним визначений інший фактичний порядок користування квартирою, а тому укладений договір не відповідає фактичному користуванню квартирою співвласниками.

Апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не встановлено фактичних обставин, а суд касаційної інстанції зазначеними повноваженнями не наділений, тому рішення апеляційного суду належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.