Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про позбавлення батьківський прав та накладання заборони на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року,

У березні 2015 року Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей (далі- Служба) в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 неналежним чином виконує батьківські обов'язки по відношенню до своєї малолітньої доньки та самоусунулася від фізичного і духовного виховання дитини. Так, позивач зазначає, що малолітню ОСОБА_3 неодноразово знаходили одну без супроводу дорослих на дитячому майданчику поблизу будинку, в якому остання мешкала, та приводили додому сторонні особи, в той час як мати дитини займалася своїми справами. Крім того, 31 жовтня 2014 року працівниками міліції було знайдено дитину одну на залізничній станції у с. Загальці Бородянського району Київської області та направлено до дитячої клінічної лікарні № 3 Солом'янського району м. Києва для медичного обстеження. Дитина мала дуже неохайний вигляд, була вдягнена без урахування погодних умов. Лікарями діагностовано у малолітньої ОСОБА_3 педикульоз, нічний енурез та дискінезію жовчовивідних шляхів. Встановлено розлади психічного та розумового розвитку, зокрема, розлад експресивної мови, що, на думку позивача, також свідчить про неналежне виконання ОСОБА_4 своїх обов'язків як матері.

Також, позивач посилається на те, що дитина росла в антисанітарних та непридатних для проживання умовах. Зокрема, працівниками Служби під час обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет придатності умов проживання встановлено, що в квартирі дуже брудно, шпалери обідрані, наявна потреба в негайному ремонті, відчувається неприємний запах, повсюди розкидано речі, а спальне місце дитини належним чином не облаштовано. Вказані обставини незмінно мали місце з травня 2014 року по вересень 2015 року під час кожної наступної перевірки квартири працівниками Служби. Щодо дачного будинку в СТ "Колос" у с. Загальці Бородянського р-ну Київської області, де тривалий час ОСОБА_4 перебувала разом з дитиною, то вказана будівля не має опалення, електропостачання та гарячого водопостачання і не придатна для проживання в ній малолітньої дитини.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач за місцем проживання характеризується негативно, не працює, власного доходу не має, постійно вживає алкогольні напої, веде асоціальний спосіб життя, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності та не має почуття відповідальності за власну дитину. Доньку в притулку відвідує близько двох разів на місяць та не вчиняє жодних дій, спрямованих на покращення власних умов проживання та, відповідно, повернення дитини додому.

Таким чином, просили позбавити відповідачку батьківських прав щодо її малолітньої доньки - ОСОБА_3, 2010 року народження, передати дитину на опікування позивачу, а також накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, у якій малолітня ОСОБА_3 зареєстрована разом з відповідачкою, а також матір'ю, братом, та дідом останньої.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 та передано дитину на опікування органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації. У задоволенні позовних вимог про накладення заборони відчуження на квартиру відмовленою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Судами установлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомості про батька дитини були внесені на підставі заяви матері від 5 серпня 2010 року. Згідно із довідкою Центру обслуговування споживачів № 1 КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" від 27 листопада 2014 року № 3100, відповідачка разом з малолітньою донькою ОСОБА_3, матір'ю ОСОБА_5, братом ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_7 зареєстровані і проживають в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 систематично нехтувала своїми батьківськими обов'язками відносно доньки. Так, малолітня ОСОБА_3 8 червня 2013 року та 9 червня 2013 року була виявлена у дворі будинку АДРЕСА_1 без супроводу та нагляду дорослих. Указані обставини підтверджуються, зокрема, постановами Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року та 3 липня 2013 року, якими ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, за неналежне виконання батьківських обов'язків та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження та штрафу відповідно.

31 жовтня 2014 року працівниками міліції було знайдено ОСОБА_3 одну на залізничній станції у с. Загальці Бородянського району Київської області та, після з'ясування усіх обставин, направлено до дитячої клінічної лікарні № 3 Солом'янського району м. Києва для медичного обстеження, а згодом, до Київського міського будинку ім. М.М. Городецького.

Вказана обставина підтверджується актом о/у ВКМСД Солом'янського РУ ГУМС України ОСОБА_8 про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31 жовтня 2014 року, складеним в присутності понятих, представника Служби, лікаря, а також не заперечується самою ОСОБА_4 Зазначено, що дитина мала дуже неохайний вигляд, була вдягнена без урахування погодних умов. Відповідно до висновку про стан здоров'я та розумовий висновок від 17 лютого 2015 року лікарями діагностовано у малолітньої ОСОБА_3 педикульоз, нічний енурез та дискінезію жовчовивідних шляхів. Встановлено розлади психічного та розумового розвитку, зокрема, розлад експресивної мови.

У зв'язку із цим, відділом КМСД Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві було проведено перевірку по матеріалу від 31 жовтня 2014 року ЖЄО № 47933 та відповідно висновку старшого лейтенанта ОСОБА_9 встановлено, що в період з червня по жовтень 2014 року ОСОБА_4 разом з малолітньою донькою перебувала на дачі (у с. Загальці Бородянського району Київської області), де не створені умови для проживання дитини, а саме: в будинку відсутнє електропостачання, опалення, відсутня кімната для підтримання гігієни дитини, а також відсутні умови для приготування їжі, а сама ОСОБА_3 мала неохайний зовнішній вигляд.

На підставі указаного висновку постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року визнано ОСОБА_4 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за неналежне виконання батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_3.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що за період 2013-2014 років відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків відносно малолітньої ОСОБА_3 Незважаючи на постійні попередження та поради з боку представників позивача, ОСОБА_4 не зроблено будь-яких висновків та не вчинено жодних дій, спрямованих на покращення санітарних умов проживання для себе та своєї малолітньої доньки.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини від 3 березня 2015 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Таким чином, правильним є висновок судів про те, що наявні правові підстави для задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.