Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року,

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за договором кредиту у сумі 40 424 грн 42 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідно до договору від 23 серпня 2005 року ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 40 424 грн 42 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 9 818 грн 64 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 28 204 грн 62 коп.; штрафи, відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 гривень; штраф (процентна складова) - 1 901 грн 16 коп., банк просив задовольнити позов.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_4, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України врахував висновки і мотиви скасування попереднього рішення апеляційного суду, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року, та на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), та виходив з того, що строк дії картки було встановлено до липня 2007 року, проте з цим позовом банк звернувся лише у серпні 2013 року і доказів видачі відповідачці картки з новим строком дії ним не надано, у зв'язку із чим суд дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем (а. с. 34).

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.