Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.

Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року,

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Посилався на те, що 06 травня 2015 року між ним був укладений договір про надання послуг № 06/03/15, за умовами якого він повинен був надати відповідачу комплекс послуг, направлених на пошук покупців для продажу належної останньому квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 надав йому виключне право на представлення його інтересів при пошуку найбільш вигідних покупців об'єкта нерухомості, зобов'язався утримуватися від самостійних дій щодо продажу квартири, а в разі односторонньої відмови від послуг - сплатити 362 500 грн штрафу. Проте відповідач здійснив продаж вказаної квартири самостійно у зв'язку з чим на підставі п. 3.5 договору повинен сплатити позивачу 362 500 грн, що еквівалентно 12 500 доларів США. Тому, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути на корить позивача з відповідача 362 500 грн, судові витрати по справі та витрати на правову допомогу в розмірі 21 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 50 000 грн та судові витрати в розмірі 3 399 грн 79 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло повідомлення, з якого вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (додано копію свідоцтва про смерть).

У листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла від приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Балтакси І.В. інформаційна довідка зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).

Крім того, у листопаді 2016 року від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - надійшла заява про залучення до участі у вищезазначеній справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та відновлення касаційного провадження. До вказаної заяви надано копію заповіту ОСОБА_2 від 20 березня 2003 року, в якому міститься інформація про те, що ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_4, а в разі її смерті - ОСОБА_6, та додано копію заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 та копії довіреностей.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_4

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_4, подана представником ОСОБА_3, підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання ним умов договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що необхідно зменшити розмір штрафу до 50 000 грн, враховуючи похилий вік та стан здоров'я відповідача, який страждав на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, стенокардію, дифузний кардіосклероз та інше, оскільки передбачений умовами договору штраф у розмірі 362 500 грн значно перевищує розмір збитків виконавця.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 березня 2015 року між сторонами було укладено договір про надання послуг № 06/03/15, за умовами якого ОСОБА_2 доручив ПП ОСОБА_1, а останній прийняв на себе зобов'язання, надати комплекс послуг, спрямованих на пошук покупців та подальший продаж належної замовнику квартири АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.2 договору про надання послуг, загальна вартість об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за погодженням сторін становить 7 612 500 грн, що еквівалентно 262 500 доларів США, з врахуванням послуг виконавця.

Замовник надав виконавцю виключне право на представлення його інтересів при пошуку найбільш вигідних покупців об'єкта нерухомості, зобов'язався утримуватись від самостійних дій щодо продажу квартири (п. 3.2 договору), оплатити послуги виконавця в момент укладення договору купівлі-продажу об'єкта у розмірі 362 500 грн, що еквівалентно 12 500 доларам США та становить 5 % від ціни проданого об'єкта (п. 3.4 договору), а в разі односторонньої відмови від послуг, сплатити виконавцю штраф у розмірі 362 500 грн, що еквівалентно 12 500 доларам США (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 3.2 вказаного договору, надано виконавцю виключне право на представлення інтересів ОСОБА_2 по пошуку найбільш вигідного покупця об'єкта нерухомості.

Проте, відповідно до п. 3.5 договору у випадку односторонньої відмови від послуг Виконавця за даним договором, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі 362 500 грн. що є еквівалентом 12 500 доларів США. Односторонньою відмовою рахується продаж об'єкта без оплати послуг виконавця протягом строку дії Договору.

Таким чином, вказаним штрафом як способом забезпеченням зобов'язання є не будь яке порушення договору, а лише продаж об'єкта без оплати послуг виконавця.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - покупцем квартири - відбувся обмін квартирами. Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 05 серпня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Бондар М.С., реєстровий № 4103, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_7 купила квартиру АДРЕСА_1.

А також відповідно до договору купівлі-продажу від 05 серпня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Бондар 1.МС., реєстровий № 4089, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_2. Проте, оскільки квартира по провулку Урицького була в спільній сумісній власності, а ОСОБА_2 на час продажу квартири розлучився з дружиною і мав придбати собі квартиру уже в особисту приватну власність, тому обмін був неможливий, внаслідок чого укладалось два договори купівлі- продажу. ОСОБА_7 є лікарем-кардіологом у якої ОСОБА_2 знаходився під наглядом після стаціонарного лікування з діагнозом дифузний кардіосклероз, стабільна стенокардія, порушення ритму тахікардії, її батьки мешкають в одному будинку з ОСОБА_2 по провулку Урицького і є давніми знайомими. Тож випадкова розмова щодо проблем з продажем квартири спонукала до взаємокорисної угоди по продажу та придбанню квартир.

Проте продаж квартири ОСОБА_7 - давній знайомій ОСОБА_2, здійснено без жодної допомоги або сприяння зі сторони ФОП ОСОБА_1 (вона не є найденим позивачем клієнтом-покупцем), таким чином не є односторонньою відмовою від послуг виконавця в розумінні п. 3.5 договору, як і порушенням зобов'язання в розумінні п. 3,5 Договору.

В розумінні п. 3.5 договору односторонньою відмовою є продаж об'єкта без оплати послуг Виконавця, тож відсутність послуг Виконавця унеможливлює і односторонню відмову зі сторони замовника від Договору, а, як наслідок, відсутні підстави для стягнення штрафу за п. 3.5 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 902 ЦК України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, щ звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було надано суду доказів на підтвердження виконання ФОП ОСОБА_1 п. 4.2 договору, яким передбачено, що при кожному огляді об'єкта покупцями складається відповідний акт, який підтверджує виконання "Виконавцем" взятих на себе зобов'язань. Оскільки договір між сторонами був укладений у березні 2015 року, строк його дії до 06 вересня 2015 року, а самостійне відчуження об'єкта нерухомого майна відбулось у серпні 2015 року, тобто за один місяць до закінчення дії договору та після спливу п'яти місяців з дня його укладення, тому суд дійшов правильного висновку про неналежне виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд на порушення вимог ст. 214 ЦПК України не звернув уваги на обставини, які мають значення для вирішення справи.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення, ухвалене згідно із законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, так як він є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.