Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, за касаційною скаргою державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2016 року,

У квітні 2016 року державний професійно-технічний навчальний заклад "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселити їх із гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Вимоги мотивували тим, що ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 проживають у кімнаті АДРЕСА_1 гуртожитку, що належить державному професійно-технічномунавчальному закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України", по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 19січня 2010 року № 27.

08 вересня 2015 року державним професійно-технічнимнавчальним закладом "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" направленоОСОБА_3 повідомлення про відмову від укладення з ним договору оренди на новий строк.

Ураховуючи, що строк дії договору оренди закінчився, а відповідачі не звільнили займане приміщення, позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 та виселити їх із нього без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі державний професійно-технічний навчальний заклад "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що відповідач разом з дружиною проживає у кімнаті АДРЕСА_1 у гуртожитку державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди житла з 2008 року.

Згідно повідомлення від 08 вересня 2015 року державний професійно-технічний навчальний заклад "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" відмовився від укладення з ОСОБА_3 договору оренди кімнати АДРЕСА_1 у гуртожитку за вказаною вище адресою на новий строк та вимагав звільнити вищезазначене житлове приміщення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 є пенсіонером по старості і не підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення, а ОСОБА_4 є його дружиною і членом його сім'ї.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, залишив його без змін і зазначив, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив виселити відповідачів на підставі ст. 61, 62, 127- 132 ЖК УРСР, посилаючись на те, що останні не є слухачами Державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" та з ними не укладено договору оренди спірного жилого приміщення на новий строк.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що правовою підставою доля проживання ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_1 є договір оренди житла від 04 липня 2008 року, який був переукладений 19 січня 2010 року та пролонгований до 19 січня 2016 року.

31 липня 2015 року між ОСОБА_3 та державним професійно-технічним навчальним закладом "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" була укладена додаткова угода, проте вона стосувалась лише змін до п.1.4 щодо оплати за проживання у гуртожитку.

Згідно із п. 2 Положення про гуртожиток для слухачів державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" та інших мешканців, гуртожиток призначений для проживання на період навчання іногородніх слухачів за умови відсутності у них іншого місця проживання та інших мешканців (а. с. 8).

Відповідно до п. 5 вказаного вище Положення поселення слухачів та інших мешканців до гуртожитку здійснюється рішенням директора державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України". При поселенні укладається угода (контракт) на проживання.

Порядок виселення із гуртожитку передбачений п. п. 26, 27 цього Положення.

Так, відповідно до п. 26 при відрахуванні з державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" (у тому числі при його закінченні), розірванні угоди на проживання мешканці, які проживали в гуртожитку, залишають його в установленому порядку у дводенний термін від дня видачі відповідного наказу про відрахування з навчального закладу, або видачі розпорядження про розірвання угоди на проживання. У разі, коли з поважних причин слухач не може залишити гуртожиток у відповідний термін, рішенням директора державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" цей термін може бути продовжений.

Виселення слухача, мешканця гуртожитку з гуртожитку здійснюється відповідно до законодавства України. У разі порушення ними угоди на проживання в гуртожитку він виселяється з гуртожитку, повністю відшкодовуючи заподіяні збитки (п. 27 Положення).

Тобто, між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами глави 89 ЦК України (435-15) (найм житла).

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, послався на норми Житлового кодексу (5464-10) , зокрема ст. ст. 124- 132 ЖК УРСР, які у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки поселення ОСОБА_3 до гуртожитку відбулось не на підставі ордера, а на підставі договору оренди.

Відповідно до положень статей 4, 10, 60 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України на викладене уваги не звернув, не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного професійно-технічного навчального закладу "Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.