266/4751/14-ц Про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - 22.02.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2016 року,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум) звернулося до суду з указаним вище позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 811,46 доларів США.

Позивач посилався на те, що 14 серпня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 673 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення до 14 серпня 2018 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 14 серпня 2008 року укладено договір поруки та додаткова угода,згідно з якимипоручитель узяв на себе відповідальність за неналежне виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 26 листопада 2014 року виникла заборгованість у розмірі 30 811,46 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 20 755 доларів США,заборгованості за процентами - 5 891,78 доларів США, пені з розрахунку 0,2 % у день за простроченим кредитом та процентами - 4 164,68 доларів США, яку позивач просив стягнути у солідарному порядку із відповідачів.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 березня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2016 року, позов ПАТ "Банк Форум" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Форум" суму заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2008 року у розмірі 20 755 доларів США, суму заборгованості за процентами у розмірі 5 891,78 доларів США, пеню із розрахунку 0,2 % у день за простроченим кредитом та процентами у розмірі 3 755,93 доларів США, всього 30 402,71 доларів США, що еквівалентно 455 128 грн 57 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення в частині стягнення заборгованості зі ОСОБА_7

Отже, судові рішення оскаржуються лише в частині позовних вимог до поручителя, в частині вимог до боржника не оскаржується, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що 14 серпня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 50 673 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою 13 % річних такінцевим терміном повернення до 14 серпня 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.2.2 договору кредиту від 14 серпня 2008 року визначено, що банк має право вимагати повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Із матеріалів справи вбачається, що з жовтня 2012 року ОСОБА_3 припинив сплачувати заборгованість за кредитним договором.

Із метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором 14 серпня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_4 укладено договір поруки та додаткова угода, згідно з якими поручитель узяв на себе відповідальність за неналежне виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 26 листопада 2014 року виникла заборгованість у розмірі 30 811,46 доларів США, що еквівалентно 461 341 грн 84 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 20 755 доларів США, простроченої заборгованості з поверненнякредитних коштів - 6 397,75 доларів США, що еквівалентно 95 793,91 грн,поточної заборгованості з повернення кредитних коштів - 14 357,25 доларів США, що еквівалентно 214 971 грн 99 коп., заборгованості за процентами - 5 891,78 доларів США, простроченоїзаборгованості за нарахованими процентами - 5 704,41 доларів США, еквівалент 85 412 грн 48 коп., поточної заборгованості за нарахованими процентами - 187,37 доларів США, еквівалент 2 805грн 50 коп., пені з розрахунку 0,2 % у день за простроченим кредитом та процентами - 4 164,68 доларів США, еквівалент 62 357 грн 95 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Банк Форум", суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, тому наявні підстави для її стягнення в тому числі і з поручителя відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, залишив його без змін і зазначив, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким на користь позивача стягнуто кредитну заборгованість з боржника та поручителя, суд не врахував правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Так, за змістом частини 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого п. 4.1 укладеного між банком і ОСОБА_4 договору поруки, та частиною 4 ст. 559 ЦК України річного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через один рік після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Пунктом 4.1 договору поруки укладеного 14 серпня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_4 договору поруки встановлено, що порука припиняється, зокрема, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя (а. с. 14).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначала, що порука припинилась 22 серпня 2013 року, тобто через один рік після настання строку виконання ОСОБА_8 зобов'язань зі щомісячного погашення тіла кредиту та відсотків. Банк мав право пред'явити позов до 22 серпня 2013 року, проте звернувся з позовом 27 листопада 2014 року.

Апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не взяв до уваги, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у разі невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, зокрема несплата чергового платежу, не з'ясував чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах річного терміну за кожним місячним платежем та за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє.

Наведене свідчить, що апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним судове рішення в частині позовних вимог до поручителя не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2016 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.