Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.,

Євграфової Є.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року,

У липні 2015 року Публічне акціонернетовариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано заявнику строк до 28 грудня 2015 року, але не більше двох днів з дня отримання ухвали суду, усунути зазначені недоліки, оскільки заявником не сплачено судовий збір.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року, заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року не поданою та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Законом України від 08 липня 2011 року № 3674- VI "Про судовий збір" (3674-17) та Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, не передбачено звільнення від сплати судового збору.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що п. 16 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору лише позивачів - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до п. п. 19, 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому ОСОБА_3 не звільняється від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення.

Проте погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна, оскільки він зроблений із неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам постановлені у справі ухвали не відповідають із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року "Про судовий збір" (3674-17) , який набрав чинності

01 листопада 2011 року. При цьому з 01 вересня 2015 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII (484-19) .

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України"Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (962-12) ;

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, -у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;

13) учасники бойових дій, Герої України -у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Частиною 4 статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", передбачено що військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни.

Аналіз ч. 4 ст. 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"дає підстави дійти висновку про те, що законодавством України військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасників бойових дій прирівняно у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, які у свою чергу звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі положень п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом III групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення видане 07 грудня 2015 року та встановлено термін дії до 01 серпня 2016 року).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) , та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Таким чином, висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_3 не звільняється від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року, є неправильним, що в силу ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

24 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.