Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ізмайлової Т.Л. суддів: Євграфової Є.П., Кадєтової О.В., Євтушенко О.І., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року,

У листопаді 2014 року Публічнеакціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 20 березня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївське відділення № 7285 ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому було надано кредит в розмірі 28 000 грн зі сплатою 17 % річних за користування кредитом.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_6 був укладений договір застави майна, згідно з яким ОСОБА_6 передав в заставу банку належний йому на праві власності транспортний засіб: автомобіль марки "ВАЗ - 2107", державний номерний знак НОМЕР_2.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, станом на 22 жовтня 2014 року, утворилась заборгованість, яка складає 113 881,20 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути вказану заборгованість з боржника.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 667,33 грн.

В іншій часині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить змінити ухвалене судове рішення апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за кредитним договором була повністю погашена за рахунок реалізації заставного майна, а саме автомобіля "ВАЗ-21074" державний номернийзнак НОМЕР_2, яка була здійснена на виконання рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 07 травня 2010 року, яким було стягнуто заборгованість з ОСОБА_6 за кредитним договором від 21 квітня 2006 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що оскільки суми, яка була одержана заставодержателем від реалізації предмета застави не було достатньо для погашення заборгованості за кредитним договором, то відповідно до ч. 4 ст. 591 ЦК України банк має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника. При цьому суд апеляційної інстанції частково погодився з розрахунком заборгованості, який було надано банком, та зазначив про те, що заборгованість складає 49 667,33 грн, з яких: 27 334,32 грн - прострочений борг по кредиту; 13 329,16 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 2 617,68 грн - пеня за прострочений борг по кредиту; 4 453,60 грн - пеня за прострочені проценти за користування кредитом; 1 187,51 грн - сума інфляційних втрат; 735,06 грн - 3 % річних від простроченої суми кредиту.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 березня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївське відділення № 7285ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому було надано кредит в розмірі 28 000 грн зі сплатою 17 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення не пізніше 19 березня 2012 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_6 був укладений договір застави майна, згідно з яким ОСОБА_6 передав в заставу банку належний йому на праві власності транспортний засіб: автомобіль марки "ВАЗ - 2107", державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно наданого банком розрахунку, у ОСОБА_6, станом на 22 жовтня 2014 року, утворилась заборгованість в розмірі 113 881,20 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором .

Частиною 4 статті 591 ЦК України передбачено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, судами установлено, що в порядку виконання рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 07 травня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, ВДВС Миколаївського РУЮ в Одеській області 11 лютого 2011 року було реалізовано автомобіль "ВАЗ-21074" державний номернийзнак НОМЕР_2, який перебуває у заставі банку.

28 лютого 2011 року на рахунок банку були перераховані кошти від реалізації заставного майна в сумі 8 798,50 грн, які були зараховані банком на погашення заборгованості по процентах.

Пунктом 1.7 кредитного договору визначено порядок погашення зобов'язань: прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); строкові проценти за користування кредитом; прострочена основна сума боргу за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); строкова сума основного боргу за кредитом; пеня та інші платежі, передбачені цим Договором.

Отже, банком при визначенні розміру заборгованості були враховані кошти від реалізації заставного майна, з урахуванням п. 1.7 кредитного договору, що підтверджується розрахунком (а. с. 10).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 22 жовтня 2014 року у розмірі 113 881,20 грн, з яких: 27 334,32 грн - прострочений основний борг по кредиту; 17 677,65 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 12 789,91 грн - пеня за прострочений основний борг по кредиту; 6 897,03 грн - пеня за прострочені проценти за користування кредитом; 45 536,68 грн - сума інфляційних втрат; 3 645,61 грн - 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 31 ЦПК України передбачено, що позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання заяви змінити предмет або підставу позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивач протягом усього розгляду справи не звертався до місцевого суду із заявою про збільшення чи зменшення позовних вимог, а також до початку розгляду судом справи не змінював предмет або підставу позову.

Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд вказаних вимог закону та обставин справи не врахував, та задовольняючи позовні вимоги частково не зазначив, у зв'язку з чим він дійшов висновку про те, що розмір заборгованості становить саме 49 667,33 грн.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судом апеляційної інстанції з`ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права ( ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.