Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 22 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 30 тис. доларів США. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремі договори поруки. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 49 468,66 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 27 042,28 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10 624,28 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 054,51 доларів США; пеню за несвоєчасність виконання обов'язків за договором у розмірі 5 479,19 доларів США, разом суму 45 200,26 доларів США, що за курсом Національного банку України від 18 серпня 2015 року еквівалентно 994 857,72 грн. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість станом на 18 серпня 2015 року за кредитним договором від 22 грудня 2006 року, у розмірі 37 666,56 доларів США, (яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 042,28 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10 624,28 доларів США), та 165 816 грн. 74 коп., (яка складається із заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 45 219 грн. 77 коп., пені за несвоєчасність виконання обов'язків за договором у розмірі 120 596 грн. 97 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість станом на 18 серпня 2015 року за кредитним договором від 22 грудня 2006 року, в розмірі 37 666,56 доларів США, (яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 042,28 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10 624,28 доларів США), та 165 816 грн. 74 коп., (яка складається із заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 45 219 грн. 77 коп., пені за несвоєчасність виконання обов'язків за договором у розмірі 120 596 грн. 97 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що підстав для покладення солідарного обов'язку на поручителів зі сплати кредитної заборгованості немає. В іншій частині апеляційний суд погодився із висновками районного суду.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 22 грудня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 30 тис. доларів США.

На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремі договори поруки.

Пред'являючи позов, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не перевірив та не дав належної правової оцінки твердженням ОСОБА_4 про збільшення обсягу його як поручителя відповідальності без його згоди, зокрема про те, що разом з поточною відсотковою ставкою за кредитом у розмірі 12 % річних банк застосував й відсоткову ставку за прострочення у розмірі 29,54 % річних, а з 18 серпня 2015 року відсоткова ставка за кредитом була збільшена з 12 % річних до 41,54 % річних.

Апеляційний суд не перевірив, чи надав ОСОБА_4 як поручитель позичальника за кредитним договором згоду на збільшення його відповідальності, а, відтак, чи є підстави для стягнення кредитної заборгованості.

Отже, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.