530/374/16-ц Про визнання додаткової угоди недійсною та розірвання договору оренди землі - 15.02.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Картопля Полтавщини", третя особа - реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, про визнання додаткової угоди недійсною та розірвання договору оренди землі за касаційною скаргою приватного підприємства "Картопля Полтавщини" на рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_4, після смерті якого вона у встановлений законом строк прийняла вспадщину земельну ділянку площею 3,4452 га, що розташована на території Бірківської сільської ради Зінківського району Полтавської області з цільовимпризначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після отримання спадщини вона дізналась, що її батьком, ще за життя, 3 квітня 2007 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з приватним підприємством "Картопля Полтавщини" (далі - ПП "Картопля Полтавщини") терміном на 10 років.

ОСОБА_3 зазначала, що не бажала продовжувати орендні відносини з ПП "Картопля Полтавщини", тому на підставі п. 40 договору орендизвернулась до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди від 3 квітня 2007 року,однак їй було повідомлено, що її батьком 28 квітня 2015 року підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, якою було продовжено строк дії даного договору та внесено зміни до п. 40 договору. Проте її батько не міг підписати вказану додаткову угоду, оскільки на момент її підписання та до самої смерті він знаходився в Полтавській установі виконання покарань № 23.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд: визнати додаткову угоду, укладену 28 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ПП "Картопля Полтавщини", недійсною; розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ПП "Картопля Полтавщини" і зареєстрований 26 червня 2007 року; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 7 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ПП "Картопля Полтавщини" і зареєстрований 26 червня 2007 року в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року апеляційну скаргу ПП "Картопля Полтавщини" задоволено, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року скасовано. Визнано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 3 квітня 2007 року, укладену 28 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ПП "Картопля Полтавщини", недійсною. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП "Картопля Полтавщини" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, що змінене рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач як новий власник земельної ділянки на підставі п. 40 договору оренди землі скористалась своїм правом на розірвання договору. При цьому ОСОБА_3 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що підпис на додатковій угоді від 28 квітня 2015 року не належить її померлому батьку - ОСОБА_4

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та згідно зі ст. 318 ЦПК України рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання додаткової угоди недійсною, апеляційний суд виходив із того, що батько позивача - ОСОБА_4, у квітні - травні 2015 року утримувався у Полтавській установі виконання покарань № 23, за цей час не отримував та не направляв листи чи іншу кореспонденцію. При цьому матеріали справи не містять доказів, які б вказували на можливість підписати ОСОБА_4 додаткову угоду через представника.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4, після смертіякого вона у встановлений законом строк прийняла в спадщину земельну ділянку площею 3,4452 га, що розташована на території Бірківської сільської ради Зінківського району з цільовимпризначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після отримання спадщини позивач дізналась, що її батьком, ще за життя, 3 квітня 2007 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ПП "Картопля Полтавщини" терміном на 10 років.

На підставі п. 40 договору оренди ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди землі від 3 квітня 2007 року, однак їй було повідомлено, що її батьком 28 квітня 2015 року підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, якою було продовжено строк дії даного договору та внесено зміни до п. 40 договору

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ПП "Картопля Полтавщини" укладено додаткову угоду до договору оренди землі, яка підписана обома сторонами.

Разом з тим ОСОБА_3 достатніх і належних (ст. ст. 57 - 59 ЦПК України) доказів того, що її батько не підписував додаткову угоду від 28 квітня 2015 року не надала, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При цьому ні позивач, ні її представник не ставили питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності ОСОБА_4 підпису у додатковій угоді.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, мотиви апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 не підписував додаткову угоду, ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

У ст. 318 ЦПК України передбачено, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст. 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Проте апеляційний суд, задовольняючи клопотання про поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження, не врахував, що ОСОБА_3 разом із своїм представником приймала участь у справі та була присутня під час оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення в суді першої інстанції, а представник брав участь у справі й при розгляді апеляційної скарги ПП "Картопля Полтавщини".

Таким чином апеляційний суд у порушенняст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України назазначені положення закону уваги не звернув,не встановив належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, доводів сторін не перевірив, не надав їм належної правової оцінки та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Картопля Полтавщини" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.