Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року,

У березні 2015 року Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (далі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 01 липня 2008 року по 31 березня 2012 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідачеві надавались Комунальним підприємством "Кіровоградське водопровідне каналізаційне господарство Кіровоградської міської ради", а у подальшому вказані послуги надавалися ОКВП "Дніпро-Кіровоград".

Зазначав, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 та шляхом відкриття особового рахунку та отримання абонентської книжки вступив з ним у фактичні договірні відносини.

Посилаючись на те, що відповідач належними чином не виконує зобов'язання щодо сплати наданих йому послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, із урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь борг за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 866 грн 82 коп., 3% річних у розмірі 6 грн 14 коп. та інфляційні втрати - 59 грн 37 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОКВП "Дніпро-Кіровоград" заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 866 грн 82 коп., 3% річних у розмірі 6 грн 14 коп. та інфляційні втрати - 59 грн 37 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані судові рішення, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасності оплати за отримані послуги належним не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої визначено на підставі нормативів, встановлених виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради у період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2015 року, оскільки засіб води, встановлений у квартирі відповідача, не пройшов планову повірку.

Правильно відхилено доводи відповідача щодо того, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2007 року позивач був зобов'язаний провести повірку, яке не виконано, проте таке зобов'язання було покладено на Комунальне підприємство "Кіровоградводоканал", а не безпосередньо на позивача, оскільки зі змісту статуту та рішення Кіровоградської міської ради від 26 жовтня 2007 року, на підставі якого створено ОКВП "Дніпро Кіровоград", не вбачається правонаступництва після КП "Кіровоградводоканал".

При цьому, позивач намагався провести повірку лічильника, однак відповідач доступу до своєї квартири не надавав, що унеможливило здійснити опломбування лічильника.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.