Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про визнання шлюбу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 6 лютого 2015 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (далі - ВДРАЦС по м. Харкову РС ХМУЮ), актовий запис № 112.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вступаючи у шлюб, вона не мала намірів створювати сім'ю разом із відповідачем, спільно проживати з ним та вести господарство. Однак будучи вагітною, погодилася на формальну реєстрацію шлюбу.

Враховуючи те, що разом вони не проживають, подружніх обов'язків не виконують, просила визнати їхній шлюб недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований 6 лютого 2015 року ВДРАЦС по м. Харкову РС ХМУЮ, актовий запис № 112.

Анульовано актовий запис від 6 лютого 2015 року № 112 у ВДРАЦС по м. Харкову РС ХМУЮ.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. 40 СК України, належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із відсутності правових підстав для визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, недійсним.

Колегія погоджується з таким висновком.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 40 СК України).

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що посилання позивачки на відсутність у сторін намірів укласти шлюб спростовуються встановленими фактичними обставинами, а саме: урочистою реєстрацією шлюбу, святкуванням весілля, її бажанням мати прізвище чоловіка, народженням у сторін спільної дитини.

Крім того, доводи про те, що сімейні відносини після реєстрації шлюбу не склалися, не є підставою для визнання його недійсним.

ОСОБА_4 всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували фіктивність оспорюваного шлюбу.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.