Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року,

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 31 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 37.3/АА-074.07.2, відповідно до умов якого останньому наданий кредит у розмірі 20 951 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 31 липня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 укладений договір поруки, відповідно до якого остання поручилась за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 19 серпня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 8 110,20 доларів США, з яких: 6 378,66 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 1 731,54 доларів США - заборгованість за відсотками. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 26 347 грн 49 коп.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 6 531 грн 82 коп. та 3 % річних у розмірі 305,46 доларів США.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 8 415,66 доларів США та 32 879 грн 30 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Останнім рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 3128,66 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 866,57 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 3 250 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 864,97 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 15 036 грн 90 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 3 525 грн 69 коп.

В іншій частині позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" про стягнення з відповідача ОСОБА_5 пені, трьох процентів річних та постановити в цій частині нове рішення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 31 липня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 37.3/АА-074.07.2, відповідно до якого останньому був наданий кредит в сумі 20 951 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 31 липня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 укладений договір поруки, відповідно до якого остання поручилась за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 19 серпня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 8 110,20 доларів США, з яких: 6 378,66 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 1 731,54 доларів США - заборгованість за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, правильно виходив із того, що суд першої інстанції не врахував заяви відповідачів про застосування позовної давності до вимог банку, а також не визначився із обсягом відповідальності поручителя.

Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що ПАТ "Родовід Банк" має право на стягнення з поручителя ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, строк погашення якої настав в межах шестимісячного строку до звернення до суду з позовом, та заборгованості, яка стягується достроково.

Апеляційний суд в повній мірі виконав вимоги ухвали суду касаційної інстанції від 13 квітня 2016 року та правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд визначаючи обсяг відповідальності поручителя допустився помилки ухвалюючи рішення про стягнення солідарно з відповідачів пені за період з 20 січня 2013 року до 20 січня 2014 року і трьох відсотків річних за період з 12 червня 2012 року до 20 січня 2014 року не заслуговують на увагу суду оскільки не відповідають дійсності.

Інші доводи висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.