Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: служба у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації Сумської області, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації Сумської області, про визначення способів у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаюсь на те, що вона та ОСОБА_5 є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із нею.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не цікавиться життям дитини, не бере участі у її вихованні та розвитку, уникає зустрічей, просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_6

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації від 24 травня 2012 року № 4/4 вирішено недоцільним надавати висновок про позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6, встановлено час для зустрічі його з сином кожної суботи з 10:00 до 12:00 год. в с. Глибне Сумської області.

Оскільки ОСОБА_4 постійно чинить перешкоди у зустрічах з дитиною, просив зобов'язати її не перешкоджати йому у спілкуванні із сином та встановити порядок зустрічей, а саме: кожної суботи з 10:00 до 16:00 год. з урахуванням стану здоров'я дитини, інших обставин, без присутності матері.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 20 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_5 із сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено наступні дні та час побачень із дитиною: один раз на тиждень у суботу з 10:00 до 16:00 год. за місцем проживання матері з урахуванням стану здоров'я дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

У задоволенні решти позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Фактично ОСОБА_4 оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні її позову про позбавлення батьківських прав, рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову нею не оскаржується.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 141, 164 СК України, врахувавши роз'яснення постанови пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) , належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6

Колегія погоджується з такими висновками судів.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і підстав для застосування такого заходу до ОСОБА_5 немає.

Крім того, при ухваленні рішення суди врахували рішення комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації від 24 травня 2012 року про недоцільність надання висновку про позбавлення відповідача батьківських прав (а.с. 14).

Усупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_4 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого нехтування ОСОБА_5 виконання ним його батьківських обов'язків.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.