Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 6 червня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_6, який за життя 28 жовтня 2005 року склав заповіт на його користь.

Зазначав, що перед смертю дядька він потрапив на стаціонарне лікування в урологічне відділення Львівського державного онкологічного регіонально-діагностичного центру, де йому було проведено оперативне втручання та здійснено резекцію лівої нирки, після чого він тривалий час лікувався як амбулаторно, так і стаціонарно.

Крім того, про існування заповіту йому стало відомо лише у вересні 2015 року.

Враховуючи викладені обставини, просив визначити йому додатковий строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено ОСОБА_4 додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 червня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 1217, 1218, 1220, 1223, 1270, 1272 ЦК України, врахувавши роз'яснення п. 23 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що зазначені ОСОБА_4 причини пропуску шестимісячного строку після смерті його дядька не можуть бути визнані поважними.

Колегія погоджується з таким висновком.

Заявник усупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що у період із ІНФОРМАЦІЯ_1 по 29 жовтня 2011 року існували об'єктивні, непереборні та істотні труднощі для нього для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що медичні документи, на які посилається позивач, зокрема, витяг-епікриз з історії хвороби № 7282, витяг з історії хвороби стаціонарного хворого, датовані 23 листопада 2010 року та 2 січня 2014 року відповідно, а тому не стосуються періоду, поважність причин у який підлягає доказуванню.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 6 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.