Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Лященко Н.П.,  Прокопчука Ю.В.,  Пінчука М.Г.,  Пшонки М.П., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського районного відділу земельних ресурсів, Лубенської районної державної адміністрації, Тарандинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на земельну частку (пай), за касаційною скаргою Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 3 серпня  2006 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 22 червня 1996 року він працював у колективному сільськогосподарському підприємстві (далі - КСП) "Колос". При складанні основного списку на виділення землі він помилково не був включений до нього, тому після звернення до зборів уповноважених КСП "Колос" згідно з протоколом НОМЕР_1 його було включено до додаткового списку НОМЕР_2 на отримання земельної частки (паю). Проте Лубенська державна адміністрація у видачі сертифіката йому відмовила у зв'язку з тим, що право на отримання земельного паю встановлюється лише судом.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 19 квітня 2006 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 3 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1  Зобов'язано Лубенську районну  державну адміністрацію Полтавської області видати ОСОБА_1 сертифікат про право власності на земельну частку (пай) згідно додаткового списку на отримання земельної частки.

У касаційній скарзі Лубенська районна державна адміністрація  Полтавської області просить скасувати вказане рішення апеляційного суду, посилаючись на його необгрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (1618-15) підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування  обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухваляючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що позивач, як член КСП "Колос", має право на одержання земельної частки (паю).

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції  погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з Указами Президента України від 10 листопада 1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (666/94) та від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну  власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" (720/95) право на отримання земельної частки (паю) мала особа, яка була включена до списку членів господарства, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, і належала до членів господарства на момент проведення в господарстві паювання земель.

Iз матеріалів справи убачається, що на час видачі та реєстрації в Тарандинцівській сільській раді Державного акта на право колективної власності на землю від 27 березня 1996 року позивач не працював в КСП "Колос", не був його членом, а тому не був включений у список громадян - членів КСП "Колос", який був додатком до вищевказаного акту.

Судом першої  інстанції  також  було  встановлено,  що  ОСОБА_1  з 22 червня  до 22 вересня 1996 року працював в КСП "Колос" помічником тракториста за трудовим договором і був прийнятий в члени КСП лише 9 лютого 1998 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на отримання земельної частки (паю) і це рішення необгрунтовано скасовано апеляційним судом. Приймаючи нове рішення, апеляційний суд в порушення вимог ст. 316 ЦПК України (1618-15) не зазначив мотивів скасування рішення суду першої інстанції, не спростував його висновки, не встановив інші обставини і не визначив відповідні до них правовідносини.

Оскільки при встановленні фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, а його рішення апеляційним судом скасовано помилково, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Полтавської області від 3 серпня 2006 року скасувати, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 квітня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.