Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого  Пшонки М.П.,

суддів:  Лященко Н.П.,  Патрюка М.В., 

Пінчука М.Г.,  Прокопчука Ю.В., - 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Димитровського міського відділу освіти про стягнення пільгових сум, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2003 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що працювала вчителем у IНФОРМАЦIЯ_1. 1 вересня 2002 року вона звільнилася з роботи, але відповідач відповідно до чинного законодавства не виплатив їй пільгові виплати: надбавку за вислугу років, допомогу на оздоровлення та премію за період з 1997 року до 2002 рік, а всього 5598 грн. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2003 року позов задоволено, на користь позивачки стягнуто з відповідача 2383 грн. У позові про стягнення щомісячної грошової винагороди за сумлінну працю відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2003 року рішення міського суду скасовано, постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 43 Конституції України (254к/96-ВР) право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору. Оплата праці працівників установ і організації, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України (322-08) ).

Статтею 57 Закону України "Про освіту" (1060-12) передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам закладів освіти, у тому числі і виплата надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, які вводяться в дію відповідно з 1 січня 1997 року та з 1 січня 1998 року, а також виплата щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.

Оскільки виплати педагогам, передбачені ст. 57 Закону України "Про освіту" (1060-12) , гарантувалися державою, то зобов'язання судом роботодавця - Димитровський міський відділ освіти - здійснити їх із власних коштів не відповідає вимогам ст. 33 ЦК УРСР (1540-06) , згідно з якою державні організації, які є юридичними особами, не відповідають за  зобов'язаннями держави.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про стягнення надбавки за вислугу років за 1997-2000 роки, матеріальної допомоги на оздоровлення, а тому рішення цього суду відповідає вимогам закону та обставинам справи й було скасоване судом апеляційної інстанції помилково.

З урахуванням наведеного рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтями 339, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2003 року скасувати, а рішення Димитровського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2003 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.