Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого 

Патрюка М.В.,

суддів:

Костенка А.В.,  Пшонки М.П.,  Пінчука М.Г.,  Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Путильської центральної районної лікарні про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням з посади IНФОРМАЦIЯ_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 8 серпня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року,  

в с т а н о в и л а : 

ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Путильської центральної районної лікарні про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням з посади IНФОРМАЦIЯ_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом № НОМЕР_1 його було звільнено з посади IНФОРМАЦIЯ_1 населення за грубе порушення трудових обов'язків, виражених у вчиненні незаконних дій по відношенню до IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2 та використання санітарного транспорту в особистих цілях з перевищенням службових повноважень за підставами, передбаченими с. 1 ст. 41 КЗпП України (322-08) . Вважає своє звільнення з займаної посади незаконним і просив суд поновити його на цій посаді  та стягнути на його користь  заробітну плату  за час вимушеного прогулу.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 8 серпня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Путильської центральної районної лікарні про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням з посади IНФОРМАЦIЯ_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

ОСОБА_1.  звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені в справі  рішення, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Після відкриття касаційного провадження по справі позивач відмовився від позову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого  погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наказом № НОМЕР_2 по Путивльській ЦЛР ОСОБА_1 був призначений на посаду IНФОРМАЦIЯ_1 Наказом №НОМЕР_3 контроль за наказом про закріплення автомобілів за IНФОРМАЦIЯ_2ми ЦРЛ покладено на IНФОРМАЦIЯ_1 населення ОСОБА_1 Таким чином, IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2. в силу своїх трудових обов'язків не мав права  відмовитися виконати розпорядження ОСОБА_1, тобто відвезти його додому та заїхати в бар за сигаретами.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Чинне трудове законодавство (п. 1 ст. 41 КЗпП України (322-08) ) передбачає можливість розірвання трудового договору  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими працівниками, які займають керівні посади за одноразове грубе порушення ними трудових обов'язків. Проте для цього необхідна наявність умов і підстав.

Судовими інстанціями встановлено, що наказом № НОМЕР_2 по Путильській ЦРЛ лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_1 звільнено від займаної посади та переведено на посаду заступника головного лікаря Путильського району по медичному обслуговуванню населення і надано за сумісництвом 0, 5 % ставки лікаря акушер-гінеколога відділення і 0, 25 % ставки ургентного лікаря акушер-гінеколога з 5 жовтня 1995 року (а.с. 40).

Наказом № НОМЕР_4 по Путильській ЦРЛ від 15 травня 2006 року позивача звільнено від займаної посади IНФОРМАЦIЯ_1 населення за грубе порушення трудових обов'язків, виражених  у вчиненні виявлених ще 9 лютого 2006 року дій у відношенні IНФОРМАЦIЯ_2 та використання санітарного автотранспорту для особистих потреб з перевищенням своїх службових повноважень з 15 травня 2006 року (а.с. 13).

Розірвання трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ст. 41 КЗпП України (322-08) передбачає визначення кола порушень трудових обов'язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою  грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, і форми вини.

Аналіз обставин справи дає суду касаційної інстанції підстави вважати, що звільнення позивача з посади заступника головного лікаря Путильської ЦРЛ відбулося з порушенням  норм трудового законодавства.

По-перше, в період часу з 18 години 8 лютого 2006 року до 00 годин 15 хвилин 9 лютого 2006 року ОСОБА_1. перебував на роботі, як IНФОРМАЦIЯ_3, який чергував згідно графіку чергувань.

Використання санітарного автомобіля протягом 30 - 40  хвилин для поїздки додому не потягло за собою істотних наслідків. Як встановлено судами санітарними автомобілями районної лікарні користуються всі ургентні лікарі для доставки додому у нічний час.

Оскільки судами не встановлено, що ОСОБА_1. в ніч з 8 на 9 лютого 2006 року по відношенню до IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2 діяв як заступник головного лікаря, а не як IНФОРМАЦIЯ_3 - співпрацівник останнього, то їх висновки про те, що звільнення відповідає вимогам п. 1 ст. 41 КЗпП України (322-08) є безпідставними.

Крім того, звільнення зі вказаних підстав є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень, у тому числі щодо дотримання строку застосування стягнення.

При звільненні ОСОБА_1 не взято до уваги те, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини,  за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3ст. 149 КЗпП України (322-08) ).

У даному випадку наявна неспіврозмірність  між діями позивача та звільненням його з посади заступника головного лікаря.

Сукупність наведених доказів дає суду підстави для висновку про те,  що ОСОБА_1. має бути поновлений на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Суд приймає відмову від позову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

З урахуванням наведеного ухвалені в справі рішення без змін залишитися не можуть і підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись п. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 149 КЗпП України (322-08) ,  ст.ст. 334, 335, 336, 341, 343, 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і  ш и  л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.

Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 8 серпня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким поновити ОСОБА_1  на посаді заступника головного лікаря Путильської центральної районної лікарні з 15 травня 2006 року.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і в цій частині провадження закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й оскарженню не підлягає.