627/624/13-ц Про стягнення невиплаченого середнього заробітку за період невиконання рішення суду, про проведення відрахувань до Пенсійного фонду страхових внесків, відшкодування моральної шкоди - 01.02.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", треті особи: Октябрське районне управління Пенсійного фонду України в м. Полтаві, Краснокутське районне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про стягнення невиплаченого середнього заробітку за період невиконання рішення суду, про проведення відрахувань до Пенсійного фонду страхових внесків, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2016 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування"), у якому, з урахуванням уточнень, просив: стягнути з відповідача на його користь невиплачену середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 4 червня 2009 року по 16 червня 2014 року, з урахуванням підвищення заробітної плати у виробничих структурах дочірної компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" серед інженерно-технічних працівників з 1 квітня 2009 року по 1 червня 2014 року в сумі 338 835,77 грн; зобов'язати відповідача перерахувати до Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року і за час невиконання рішення суду з 4 червня 2009 року до 31 грудня 2010 року з відображенням цього в щомісячній звітності; зобов'язати відповідача перерахувати до Пенсійного фонду України страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року і за час невиконання рішення суду з 1 січня 2011 року по 16 червня 2014 року з відображенням цього в щомісячній звітності до Октябрського районного Управління Пенсійного фонду України в м. Полтава в порядку ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, розмір якої визначив у 80 000 грн.

Як на порушення його трудових та пенсійних прав, ОСОБА_3 посилався на невиконання відповідачем рішення апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2009 року, яким позивач був поновлений на посаді начальника служби пожежної безпеки та охорони об'єктів Краснокутського НГП газопромислового управління "Харківгазвидобування" дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 8 травня 2008 року, стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року по 4 червня 2009 року та моральну шкоду.

Заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за вимушений прогул з 4червня 2009 року по 16 червня 2014 року в розмірі 338 835,77 грн.

Зобов'язано ПАТ "Укргазвидобування" перерахувати до Пенсійного Фонду України страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року та за час невиконання рішення суду з 1 січня 2011 року по 16 червня 2014 року з відображенням цього в щомісячній звітності до Октябрського районного Управління Пенсійного фонду України в місті Полтава в порядку ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року.

Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ОСОБА_3 50 000 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укргазвидобування" просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням ПАТ "Укргазвидобування" рішення суду про поновлення позивач на роботі останнє повинно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період невиконання рішення суду.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Установлено, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2009 року позивач був поновлений на роботі на посаді начальника служби пожежної безпеки та охорони об'єктів Краснокутського НГП газопромислового управління "Харківгазвидобування" дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 8 травня 2008 року також на його користь було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року по 4 червня 2009 року в розмірі 46 381,59 грн та 1 000 грн та моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення позивача на роботі було виконано відповідачем 16 червня 2014 року.

Пред'являючи позов та наводячи розрахунок середнього заробітку, який підлягає стягненню, позивач посилався на те, що за час його вимушеного прогулу з вини відповідача на підприємстві мало місце підвищення заробітної плати.

Згідно зі ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, в колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановленню форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

За змістом ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ст. 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

У п. 4.1. колективних договорів НАК "Нафтогаз України" ДК "Укргазвидобування", ПАТ "Укргазвидобування" на 2008-2014 роки зазначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри всіх видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі.

В абз. 2 п. 4.1 колективних договорах за 2008-2011 роки вказано, що у разі відсутності в договорі будь-якого із зазначених елементів оплати праці, або покращення існуючих, рішення щодо порядку їх застосування або впровадження приймаються спільним рішення роботодавця та об'єднаного профспілкового комітету.

Відповідно до п. 4.3.1 колективних договорів за 2008 - 2014 роки, встановлено розміри тарифних ставок для визначення схем посадових окладів і тарифних ставок робітників професійних груп, а самі схеми посадових окладів, тарифних ставок визначаються шляхом множення розмірів вищевказаних тарифних ставок на відповідні коефіцієнти співвідношення, які визначені Додатками № 2 до Колективних договорів.

У абз. 4 п. 4.3.1 колективних договорів за 2012-2014 року сторони погодили, що підвищення розмірів тарифних ставок для визначення схем посадових окладів і тарифних ставок робітників професійних груп протягом дії колективного договору вносяться спільним рішенням роботодавця та об'єднаного профкому.

Тобто умовами колективних договорів погоджено механізм підвищення розмірів тарифних ставок для визначення схем посадових окладів і тарифних ставок робітників.

Згідно із ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд, зіславшись на те, що відповідач не спростував факт підвищення заробітної плати залишив поза увагою той факт, що зі змісту рішення місцевого суду не вбачається, що ним було досліджено накази про підвищення посадових окладів робітників професійних груп на підприємстві та встановлено, які саме коефіцієнти підвищення заробітної плати підлягали застосуванню для визначення заробітної плати позивача. Також у рішенні не встановлено кількість робочих днів вимушеного прогулу та не наведено відповідні розрахунки.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) судам роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.