Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення суми за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 5 лютого 2014 року міжним та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), укладено депозитний договір у розмірі 6 322 доларів 95 центів США на строк до 5 серпня 2014 року з нарахуванням на суму вкладу 9 % річних.

21 березня 2014 року вінзвернувся у Василівське відділення Запорізького РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про дострокове розірвання депозитного договору.

Відповідно до п. 12 договору 21 березня 2014 року його повідомлено про зняття нарахованих процентів за період з 5 лютого 2014року до 21березня 2014 року. Про необхідність уплати комісії за дострокове розірвання договору не повідомлялось.

28 березня 2014 року з депозитного рахунку на його платіжну картку перераховано грошові кошти в розмірі 5 926 доларів 81 цент США, недорахована сума склала 407 доларів 61 цент США, що є еквівалентом 11 554 грн 99 коп.

Вважав, що при розірванні депозитного договору від 5 лютого 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" неправомірно утримав з нього 7 % суми вкладу за розірвання по ініціативі клієнта вкладу до закінчення трьох місячного терміну з дати оформлення вкладу. Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" порушив терміни повернення грошових котів при достроковому розірванні депозитного договору.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просивсуд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь грошові кошти у розмірі 11 554 грн 99 коп. утримані з суми вкладу, 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 315 грн 23 коп., витрати на правову допомогу врозмірі 1 тис. грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 9 027 грн 62 коп., що є еквівалентом станом на 17 червня 2014 року 407 доларів 61 цента США, 3 % річних за безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 246 грн 28 коп., що є еквівалентом 11 доларів 12 центів США, та витрати на правову допомогу в розмірі 487 грн 20 коп. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано,у задоволенні цих вимог відмовлено.У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що 7 % утримання від суми вкладу за розірвання вкладу в розмірі 407 доларів 61 цент США застосовується для депозитів, переоформлених після спливу 30 днів з дня оформлення вкладу, а не за розірвання вкладу і є загальним положенням, а розділ 2.2.2.1 Умов і правил розміщення депозитних вкладів у банках є спеціальним щодо вкладу "Стандарт", який врегульовує умови дострокового розірвання цього виду вкладу, тому і повинен бути застосований у даних правовідносинах. Також у зв'язку з порушенням банком терміну повернення вкладу, суд стягнув з ПАТ КБ "ПриватБанк" 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанцій, зазначивши також, що укладений 5 лютого 2014 рокуміж сторонами депозитний договір, не переоформлювався позивачем з моменту укладання до подання ним заяви про розірвання договору, тому у банку не було підстав для застосування внесених протоколом від 27 лютого 2014 року змін щодо розміру комісії за розірвання з ініціативи клієнту вкладу раніше трьох місяців з дати оформлення вкладу (по вкладам, укладеними за спрощеною схемою переоформлення вкладу в іншу валюту), а саме 7 % від суми вкладу, для депозитів, переоформлених понад 30 календарних днів з дня оформлення вкладу, оскільки зазначені зміни були внесені в Правила переоформлення вкладів фізичних осіб в іншу валюту (мультивалютні властивості).

Разом з тим апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині витрат на правову допомогута відмовив у їх стягненні.

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 5 лютого 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено депозитний договір "Стандарт" у розмірі 6 322 доларів 95 центів США на строк до 5 серпня 2014 року з нарахуванням на суму вкладу 9 % річних.

21 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся уВасилівське відділення Запорізького РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про дострокове розірвання депозитного договору.

28 березня 2014 року з депозитного рахунку на платіжнукартку позивача перераховано грошові кошти в розмірі 5 926 доларів 81 цент США.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України (435-15) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з Умовами і правилами надання банківських послуг банк пропонує клієнту платіжні картки, а також інші банківські послуги, у тому числі послуги депозитних банківських вкладів.

Пунктом 2 договору від 5 лютого 2014 року визначено, нарахування процентів починається з дня, наступного за днем надходження грошових коштів до банку та проводиться за кожен календарний день, за день коли вклад повертається, проценти не нараховуються.

Судом установлено, що на суму вкладу нараховані проценти у розмірі 9 %.

Пунктом 6 договору від 5 лютого 2014 року передбачено право клієнта вимагати розторгнення договору до спливу терміну його укладення та зазначено, що в такому разі за неповні шість місяців проценти по вкладу виплачуються за зниженою процентною ставкою.

Так, процентна ставка по вкладу "до запитання" в ПАТ КБ "ПриватБанк" складає 1 %.

Згідно з тарифами по вкладах фізичних осіб у розділі "Депозити" визначено, що у разі розірвання з ініціативи клієнта вкладу до закінчення трьох місяців з дати оформлення вкладу (мультивалютна властивість) сплачується 7 % від суми вкладу для депозитів, переоформлених після закінчення 30 календарних днів з дня оформлення вкладу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Отже, апеляційний суд не надав оцінки тому, чи, звернувшись 21 березня 2014 року до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договору, ОСОБА_3 своїм підписом погодив, що він ознайомлений та згоден з умовами його розірвання, які діяли у банку станом на 21 березня 2014 року, у зв'язку з чим не вказав, які положення закону порушив банк, зазначивши, що вклад із нарахованими процентами повернуто позивачу з урахуванням сплати 7 % від суми вкладу.

Таким чином, у порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з депозитного договору, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.