Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року,

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 295 ЦПК України, оскільки подана апеляційна скарга не підписана заявником, крім того, до апеляційної скарги не додано її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, у зв'язку з чим заявнику надано строк, не більше 5-ти днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Визнаючи неподаною та повертаючи вищевказану апеляційну скаргу ОСОБА_4, суддя апеляційного суду обґрунтовано виходив із наявності підстав, передбачених ст. ст. 121, 297 ЦПК України, оскільки у відведений судом строк станом на час постановлення оскаржуваної ухвали заявник не усунув недоліків апеляційної скарги, таким чином, не виконав вимог ухвали судді про залишення апеляційної скарги без руху.

На а. с. 92 міститься зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, на підставі якого суддя апеляційного суду обґрунтовано вважав, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доведено до відома заявника, оскільки копію ухвали від 05 липня 2016 року отримано уповноваженою особою заявника 13 серпня 2016 року, а відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

До касаційної скарги додано пояснювальну записку листоноші ПВЗ-116 ОСОБА_5 про те, що 13 липня 2016 року вона доставила лист ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, і що за проханням ОСОБА_4 у разі його відсутності вона вручає адресовану йому кореспонденцію його племіннику ОСОБА_6 Посилаючись на вказану записку заявник у касаційній скарзі зазначив, що він не отримував копії ухвали від 05 липня 2016 року. Однак такі твердження спростовуються відомостями вищевказаного зворотного поштового повідомлення, а також вимогами ч. 3 ст. 76 ЦПК України, згідно з якою, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Наведені в касаційній скарзі ОСОБА_4 доводи про те, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року до суду надіслано апеляційні скарги з виправленими недоліками не знайшли підтвердження у матеріалах справи, крім того, вони не підтверджені жодним доказом у доданих до касаційної скарги матеріалах, а згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів звертає увагу заявника, що відповідно до положень ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вона підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.