Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про звільнення від повноважень опікуна, заінтересовані особи: ОСОБА_4, Баковецька сільська рада, ОСОБА_5, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 серпня 2016 року,

У квітні 2015 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування звернулася до суду з указаною заявою, яку уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила звільнити ОСОБА_4 від повноважень опікуна недієздатної фізичної особи ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з підстав невиконання нею обов'язків щодо підопічного.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2015 року заяву Сихівської районної адміністрації як органу опіки та піклування про звільнення від повноважень опікуна залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року касаційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У серпні 2016 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до апеляційного суду із заявою про відмову від апеляційної скарги на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2015 року на підставі ч. 4 ст. 300 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 серпня 2016 року прийнято відмову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування від апеляційної скарги на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2015 року, апеляційне провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 серпня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Приймаючи відмову від апеляційної скарги та закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а відповідно до ч. 4 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково, а тому врахувавши, що відмова від апеляційної скарги не суперечить вимогам закону і не порушує інтереси сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про відмову від апеляційної скарги.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, а ухвала апеляційного суду Львівської області від 09 серпня 2016 року постановлена з додержанням норм процесуального права.

Разом з тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України судвирішує справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (475/97-ВР) і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "НаталіяМихайленко проти України", яке 30 серпня 2013 року набуло статусу остаточного, Європейським судом з прав людини констатовано, що у цій справі відсутність у заявниці можливості безпосередньо вимагати поновлення своєї цивільної дієздатності призвела до того, що це питання не розглядалося судами взагалі. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні зазначив, що "відсутність судового розгляду цього питання, яка серйозно вплинула на численні аспекти життя заявниці, не можна виправдати легітимними цілями, що лежать в основі обмеження доступу до суду осіб, визнаних недієздатними" (п. 40). За таких обставин Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ситуація, в якій опинилася заявниця, призвела до відмови у правосудді щодо можливості забезпечення перегляду її цивільної дієздатності, тобто було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином у разі, якщо ОСОБА_7 не згоден із рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2015 року, він не позбавлений можливості звернутися до суду із апеляційною скаргою на вказане рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.