Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") в особі відділення, яке розташоване по вул. Кірова, 15 у смт Кіровське Кіровського району Автономної Республіки Крим, було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070047870500, вклад "Стандарт" на суму 30 000 грн строком на три місяці з відсотковою ставкою 17 % річних.

Позивач зазначала, що відповідач починаючи з березня 2014 року спочатку тимчасово, а потім зовсім припинив свою діяльність на території Автономної Республіки Крим. При цьому кошти, що були на її рахунку та нараховані відсотки, їй не повернув.

Посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просила стягнути на свою користь з ПАТ КБ "Приватбанк" суму вкладу у розмірі 30 000 грн, нараховані відсотки за період з 28 січня 2014 року по 28 січня 2016 року у сумі 10 200 грн, інфляційні втрати у сумі 29 631 грн 42 коп., а всього 69 831 грн 42 коп.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто на її користь з ПАТ КБ "Приватбанк" 69 831 грн 42 коп. заборгованості за депозитним договором від 28 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070047870500. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, виходячи із того, що остання у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування між нею та відповідачем договірних зобов'язань, а саме: не надала квитанції або іншого документу на підтвердження внесення нею готівки на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк". За відсутності цих доказів у справі стягнення зазначених у позові коштів є неможливим.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на вимогах закону та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.