Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Гримич М.К., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відокремленого структурного підрозділу "Нікопольське моторвагонне депо" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 травня 2010 року він був прийнятий на роботу слюсарем до відокремленого структурного підрозділу "Нікопольське моторвагонне депо". 24 квітня 2011 року був переведений на посаду помічника машиніста електропоїзду та працював за змінним графіком. 27 лютого 2015 року у свій вихідний день він прийняв рішення піти добровольцем до армії, у зв'язку з чим зателефонував виконуючій обов'язки нарядчика з проханням зробити йому заміну на свою робочу зміну 02 березня 2015 року на іншого помічника машиніста. Того ж дня було видано розпорядження по підприємству за яким на 02 березня 2015 року його замінили іншім помічником машиніста. 02 березня 2015 року ОСОБА_4 прийшов до воєнкомату, однак його ніхто не прийняв, оскільки він мав на руках повістку про виклик до воєнкомату на 09 березня 2015 року. 06 березня 2015 року було видано наказ про його звільнення за прогул. Вважає що його звільнили незаконно, оскільки 27 лютого 2015 року за розпорядженням його замінили іншим робітником.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати наказ від 06 березня 2015 року про його звільнення за прогул незаконним та поновити на посаді помічника машиніста електропоїзда; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 6 000 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що наказом від 18 травня 2010 року ОСОБА_4 був прийнятий слюсарем з ремонту рухомого складу 3 розряду до відокремленого структурного підрозділу "Нікопольське моторовагонне депо".

Наказом від 21 січня 2011 року ОСОБА_4 з 24 січня 2011 року переведений на постійне місце роботи помічником машиніста електропоїзда у відокремленому структурному підрозділі "Нікопольське моторовагонне депо".

Судами також встановлено, що позивач не з'явився до свого робочого місця 02 березня 2015 року. Відсутність на роботі протягом робочого дня підтверджується складеними актами про відсутність на роботі від 02 березня 2015 року та поясненнями свідків.

06 березня 2015 року ОСОБА_4 звільнено з підприємства за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - за прогул без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноваженим ним органом має право розірвати трудовий договір у разі скоєння працівником прогулу, у тому числі в разі відсутності його на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не з'явився до свого робочого місця 02 березня 2015 року без поважних причин, тобто скоїв прогул. ОСОБА_4 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці протягом робочої зміни 02 березня 2015 року.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.