Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 22 лютого 1997 року по 22 вересня 2010 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі, в якому народилась донька ОСОБА_6.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2010 року з відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_1 (досягнення донькою повноліття) стягувалися аліменти.

З 1 вересня 2015 року ОСОБА_6 (донька сторін) навчається на першому курсі денного відділення факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара на бюджетній основі з терміном навчання до 30 червня 2019 року. Донька проживає разом з позивачем і потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який добровільно її не надає, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2015 року, до закінчення нею навчання, але не більш ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_6 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2015 року до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на теперішній час відповідач фактично не має можливості надавати своїй повнолітній донці матеріальну допомогу у зв'язку з її навчанням.

Встановивши, що відповідач працює та отримує дохід, а донька ОСОБА_5 на період навчання потребує матеріальної допомоги, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судами встановлено, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 досягла повноліття. З 01 вересня 2015 року вона навчається на першому курсі денного відділення факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара на бюджетній основі, термін навчання за напрямком бакалаврів закінчується 30 червня 2019 року. З 30 жовтня 2015 року ОСОБА_5 знаходиться на амбулаторному обліку з діагнозом: недостатність кардії ІІ ст., хронічний гастрит, дискензія жовчовивідних шляхів.

ОСОБА_5 працює на посаді електрика в Національній металургійній академії та отримує заробітну плату. ОСОБА_4, на утриманні якої знаходиться донька, не працює.

Встановивши, що ОСОБА_6, яка проживає із матір'ю, потребує матеріальної допомоги, а батько працює і може її надавати, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. При визначенні розміру стягуваних аліментів у 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу), судом враховані обставини, визначені ст. 182 СК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, а тому касаційну скаргу ОСОБА_5 необхідно відхилити, а рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.