Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", яке діє через представника ПанченкаДмитра Вікторовича, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року,

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 січня 2008 року № 03-2/1, яка станом на 27 жовтня 2014 року становить 2 927 408,46 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0450 га за цією ж адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить ОСОБА_4

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Кредитні ініціативи", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що питання про звернення стягнення на предмет іпотеки вже вирішено судом і рішення набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з указаним висновком судів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 січня 2008 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний борг № 03-2/1, за умовами якого банк надав боржнику кредит у розмірі 200 тис. дол. США, а боржник зобов'язався повернути наданий кредит до 28 грудня 2017 року і сплатити проценти за користування коштами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційно-промисловий банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та у рахунок погашення заборгованості за договором від 04 січня 2008 року № 03-2/1 звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0450 га за цією ж адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено договір, за яким ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до кредитних договорів, укладених між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами. Цього ж дня між сторонами укладено договір передачі прав за договорами забезпечення.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказане колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, вже звернуто стягнення на предмет іпотеки, і підстав для повторного звернення стягнення немає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про відмову в задоволенні позову, а тому касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.