Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради, про виселення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року,

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом про виселення, в якому просило (з урахуванням уточнень) виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилався на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідач ОСОБА_4 22 липня 2008 року уклали кредитний договір № 1/0817U8Д, за яким банк зобов'язався надати відповідачу кредит у виді кредитної лінії у розмірі 60 000 дол. США строком до 20 липня 2018 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановлених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідач 21 липня 2008 року уклали договір іпотеки № 17U8/1 за яким ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 57,40 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим банк змушений був звернутися до суду з відповідним позовом. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 січня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаної квартири ПАТ КБ "Приватбанк". Однак, відповідач з дочкою продовжує проживати в квартирі.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено.

Виселено відповідача ОСОБА_4 та її неповнолітню дитину - ОСОБА_5 із квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 рокурішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк".

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини другої статті 40 ЗУ "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив з того, що спірна квартира не була придбана ОСОБА_4 за кредитні кошти за договором № 1/0817U8Д від 21 серпня 2008 року, а тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для виселення відповідачки разом з її неповнолітньою донькою зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення. З позовними вимогами про виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення банк не звертався.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

Рішенняапеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.