Колегія суддів судової палати у 3 справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну прізвища дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про зміну прізвища їх доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_6 на ОСОБА_6.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 5 листопада 2004 року по 13 липня 2010 року. Після припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу донька мешкає з нею, окремо від батька, який ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про стан здоров'я дитини та її розвиток. Зазначивши, що дитина відчуває дискомфорт з приводу свого прізвища, яке є відмінним від прізвища матері, зміна прізвища на прізвище матері відповідає інтересам та бажанням дитини, ОСОБА_4 просила суд задовольнити п позов.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 квітня 2016 року,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2016 року та та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Окрім цього за правилами ч. ч. 3, 5 ст. 148 СК України у разі зміни прізвища одного із батьків, прізвище дитини може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними, щодо такої зміни може також вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміна прізвища інтересам дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни прізвища дитини та, що така зміна буде відповідати інтересам дитини.

Суди вірно зазначили, що позивач перебуває у іншому шлюбі, від якого народилась дитина, яка має прізвище батька, а отже всі члени родини позивача мають різні прізвища, що спростовує посилання ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_6 відчуває дискомфорт через інше прізвище.

Доводи, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.