Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2016 року,

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США зі сплатою 11, 65 % річних, на термін до 10 грудня 2027 року.

Зазначало, що згідно з умовами кредитного договору, боржник повинен здійснювати погашення кредиту, однак відповідач не виконує свої зобов'язання, має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14 травня 2015 року становить 193 540, 57 доларів США та складається з: 178 832, 68 доларів США - заборгованість за кредитом, 16 298, 62 доларів США - відсотки та 409, 27 доларів США - підвищені відсотки.

Посилаючись на наведене, просило стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Універсал Банк" про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 грудня 2007 року, цього ж дня між ним та банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.

Посилаючись на те, що грошові кошти банком йому не було надано, у нього відсутні будь-які зобов'язання перед банком, відтак оспорюваний договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язання, яке по суті не існує, а отже підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 20 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "Універсал Банк".

Виключено з реєстру іпотеки і заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження майна, а саме - квартири АДРЕСА_1, яка була предметом договору іпотеки від 20 грудня 2007 року.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ "Універсал Банк".

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року у розмірі 193 540, 57 доларів США, яка складається з: 178 832, 68 доларів США - заборгованість по кредиту, 16 298, 62 доларів США - відсотки та 409, 27 доларів США - підвищені відсотки.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ПАТ "Універсал Банк", апеляційний суд, правильно виходив із доведеності позовних вимог банку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2009 року, яке набрало законної сили, обставини встановлені яким є преюдиційними, встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 200 000 доларів США, відтак банком виконано зобов'язання перед позичальником.

Крім того, апеляційним судом правильно зазначено, що кредитний договір є чинним, його умови не оспорювались, при цьому ОСОБА_4 частково виконував умови вказаного договору.

З огляду на наведені обставини, підстави вважати недійсним договір іпотеки від 20 грудня 2007 року відсутні.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на правильність висновків суду апеляційної інстанції не впливають.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.