Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Борщівської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно; за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Борщівської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 14 липня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 звернулись до суду із указаним позовом, у якому просили визнати за кожним право власності на 1/8 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів, виданих на ім'я спадкодавця.

Звертали увагу на те, що після смерті ОСОБА_11, його донька ОСОБА_12 яка була дружиною позивача ОСОБА_5 та матір'ю позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_7, прийняла спадщину як спадкоємець за законом, шляхом подання заяви у встановлений законом строк до нотаріальної контори, однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_12 померла, не оформивши своїх спадкових прав.

Враховуючи викладене, просили позов задовольнити.

У березні 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Борщівської міської ради Тернопільської області, у якому просила визнати за нею, як за спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на 3/4 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 а також на Ѕ частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_3

Позовні вимоги вмотивовувала тим, що домоволодіння по АДРЕСА_4 було спільною сумісною власністю подружжя померлого ОСОБА_11 та його дружини ОСОБА_14, яка рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2011 року оголошена померлою.

Вказувала на те, що ОСОБА_11 також є власником домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_5 Після його смерті його донька ОСОБА_12 та дружина ОСОБА_14 прийняли спадщину, однак, не оформили її.

Зазначала, що спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_14 була рідна сестра останньої та її мати - ОСОБА_13, яка прийняла спадщину, однак, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, не оформивши свої спадкові права.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем за законом після померлої мати ОСОБА_13, проте у видачі свідоцтва свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, просила позов задовольнити.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Борщівської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно та позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Борщівської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, об'єднано в одне провадження.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14 липня 2016 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, як за спадкоємцем за законом, право власності на 1/8 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11

Визнано за ОСОБА_5, як за спадкоємцем за законом, право власності на 1/8 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11

Визнано за ОСОБА_6, як за спадкоємцем за законом, право власності на 1/8 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11

Визнано за ОСОБА_7, як за спадкоємцем за законом, право власності на 1/8 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11

Позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_8, як за спадкоємцем за законом, право власності на 4/8 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_14

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та задоволення її позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_6 належало ОСОБА_11 та ОСОБА_14 на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Також судами встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_11 його дружина ОСОБА_14 постійно з ним не проживала, і спадщину в порядку, встановленому ст. 1268 ЦК України не прийняла, оскільки рішенням Борщівського районного суду від 15 січня 2010 року була визнана безвісно відсутньою з 18 жовтня 2008 року.

Таким чином після смерті ОСОБА_11 належну йому Ѕ частини казаного домоволодіння успадкувала його дочка ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_14, як спадкоємець другої черги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що після смерті ОСОБА_12 спадкоємцями є її чоловік ОСОБА_5 та діти ОСОБА_4, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а отже вони мають право на визнання за кожним по 1/8 частини домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, яка прийняла в спадщину Ѕ частини вищевказаного домоволодіння, після смерті ОСОБА_11

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що мати останньої - ОСОБА_13 успадкувала після смерті ОСОБА_14 4/8 частини вищевказаного домоволодіння, а отже і за ОСОБА_8 необхідно визнати право власності саме на вказану частину домоволодіння.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - відхилити.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.