Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 11 березня 1993 року йому, як інваліду трудового каліцтва 2 групи Головним управлінням праці та соціального захисту населення у Вінницькій області було надано у користування автомобіль ЗАЗ-968 МД, державний номерний знак НОМЕР_2.

Вказував на те, що у 2007 році він домовився з відповідачем про те, що останній буде возити його на вказаному автомобілі, у зв'язку з чим ОСОБА_5. надано доручення на право керування вказаним автомобілем.

Зазначав, що відповідач у добровільному порядку автомобіль йому не повертає, чим позбавляє його можливості користуватися та розпоряджатися автомобілем за призначенням.

Посилаючись на наведене та на те, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні автомобілем ЗАЗ-968 МД, державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом його витребування на свою користь у ОСОБА_5. та стягнути з останнього на свою користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль є його власністю та вибув з володіння поза його волею, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивачем було опубліковано в газеті оголошення про продаж вказаного автомобіля, після чого було видано доручення на ім'я відповідача.

При цьому, апеляційним судом правильно зазначено й те, що позивач будь-яких вимог щодо незаконного вибуття з користування та розпорядження спірного автомобіля до ОСОБА_5. не пред'являв. Заяви про скасування доручення на право керування автомобілем до нотаріальної контори не подавав.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.