Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів та визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 21 вересня 2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство КомерційнийБанк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено кредитний договір, згідно з умовами якого їй надано 10 000 доларів США для придбання житлового приміщення 12 "А" по вул. Територія Червонозоряного рафінадного заводу, 9 у м. Суми, терміном до 18 вересня 2027 року.

На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є зазначене вище житлове приміщення.

Посилаючись на те, що кредитний договір є неукладеним у зв'язку з відсутністю згоди сторін щодо усіх істотних умовам, які повинні міститись у кредитних договорах відповідно до ЗУ "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року, та на те, що договір іпотеки має похідний характер від основного зобов'язання та діє за умови існування основного зобов'язання, просила визнати недійсним договір іпотеки від 21 вересня 2007 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" договір іпотеки від 21 вересня 2007 року, предметом якого є житлове приміщення 12 "А" по вул. Територія Червонозоряного рафінадного заводу, 9 у м. Суми.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши підстави задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що при укладенні кредитного договору від 21 вересня 2007 року, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а також із того, що на момент укладення правочину позивач не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому виконувала його умови. При цьому, зі змісту кредитного договору та анкети-заяви позичальника вбачається, що кредитний договір містить розмір кредиту та строк його повернення, розмір процентів за користування кредитом та розмір щомісячного платежу на погашення тіла кредиту і процентів.

Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки, оскільки основне зобов'язання - кредитний договір є дійсним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.