Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2016 року,

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2011 року у розмірі 20 681 грн 67 коп., з яких: 13 260 грн - заборгованість за кредитом; 5 767 грн 71 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 192 грн 03 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 560 грн - штраф (фіксована складова) та 961 грн 03 коп. - штраф (процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 03 березня 2011 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що належним чином зобов'язань за кредитним договором відповідач не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, просило позов задовольнити.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 20 681 грн 67 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що між сторонами виникли зобов'язання, що випливають з кредитного договору. Оскільки боржник неналежним чином не виконував обов'язки, покладені на нього умовами кредитного договору, позивач має право на повернення коштів у судовому порядку.

При цьому, судами правильно зазначено, що підписуючи заяву про надання кредиту, відповідач погодився, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір між ним та банком.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.