Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства "Житловий комплекс №2" приватного акціонерного товариства "Житлово-побутове підприємство" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за проживання та комунальні послуги за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року,

У лютому 2015 року дочірнє підприємство "Житловий комплекс № 2" приватного акціонерного товариства "Житлово-побутове підприємство" (далі - ДП "Житловий комплекс № 2" ПрАТ "Житлово-побутове підприємство"), звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач разом із 4 членами його сім'ї поселився у блок гуртожитку по вул. Бородіна, 14 в м. Ужгороді, на 5 ліжкомісць на підставі договору від 2 лютого 1998 року, укладеного між ним та ЗАТ "Житлово-побутове підприємство". Згідно п.1 договору місячна оплата складала 199,19 грн.

1 серпня 2002 року між ДП "Житловий комплекс № 2" ЗАТ "Житлово-побутове підприємство" та ОСОБА_4 був укладений договір найму житлового приміщення, за умовами якого наймач та склад сім'ї у кількості 7 осіб, взяли на себе зобов'язання сплачувати за користування жилим блоком № 314 та самозахопленою кухнею загальною площею 64,8 кв. м - 158,40 грн щомісяця, а також додатково-вартість комунальних послуг.

За період до 2002 року та протягом 2002-2014 років відповідач сплачував договірні платежі не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 1 січня 2015 року утворилась заборгованість за проживання у гуртожитку та комунальні послуги у розмірі 66 477,47 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ДП "Житловий комплекс № 2" ПрАТ "Житлово-побутове підприємство" заборгованість в розмірі 66 477,47 грн, та 664,78 грн судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку та комунальні послуги, суди вірно виходили з того, що позивач є власником гуртожитку, а відповідач зі своєю сім'єю проживає в гуртожитку, проте свого обов'язку своєчасно оплачувати витрати наймодавцю за надані житлово-комунальні послуги в повному обсязі не виконує, тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішення суду відповідає вимогам Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , ст. ст. 68, 162 ЖК УРСР.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Укладення мирової угоди у іншій справі між іншими сторонами не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.